Образ України у поезії П. Грабовського

Трагічна відірваність П. Грабовського від України не зламала його волі й рішучості працювати для неї. Домінуючим мотивом його поезії стала доля України, її неволя.

Цікаво, що епіграфом до першої збірки з символічною назвою “Пролісок”

Поет взяв чотири рядки з вірша “Поетам-України”.

Народ, покинутий на злидні, Народ, плазуючий у млі, Повинен стратить риси рідні, Безслідно стертися з землі.

Оцю загрозу асиміляції, зникнення самого народу українського він відчув ще Під час навчання, а потім думка про трагічну долю України

мучила його і в засланні. Не випадково вже у першій збірці багато віршів-звернень, близьких жанром до послання: “До українців”, “Народові українському”, “До України” “До Русі-України” тощо. Деякі назви, наприклад “До українців”, навіть повто рюються як перший рядок. Якою ж постає Україна в віршах П. Грабовського Перш за все до болю рідною, близькою. Тому й болить її лихо, про що свідча типові образи: “раб”, “кайдани”, “зв’язані руки”. Ці образи відбивають справжню картину: заборону мови, національне гноблення, неволюя. Але що цікаво – Грабовський не кличе до сокири й не
прагне чиєїсь крові:

Гуртом же, вкраїнці, до лану освіти, Щоб вихід пошвидше знайти, Прокиньмось від рабства, зневолені діти, – Стяг рідний пора піднести.

Ідея освіти як запоруки кращої долі – головна у пропаганді національної ідеї. Це робить вірші Грабовського сучасними й сьогодні. Багато його віршів’ звернені саме до інтелігенції, яка має вести націю, бути генератором ідей, нести! освіту, пробуджувати свідомість. Для Грабовського найболючішим було зане-‘ дбання культури України, ігнорування її історичної самобутності. Чи мине колись “сором, що вкрива” українців – забудькуватість, неповага до свого народу? Про це поет питає так: “Чи до краю спита чаша, рабства чаша вікова”. Для нього рабство огидне передусім тому, що воно гнітить душу, спотворює людську мораль. Такого майбутнього він не бажає для свого народу:

Гей, докупи, певні діти! Всіх веде мета одна: Шлях любові та освіти Нас навіки поєдна!

Заклик до любові, правди, освіти – головна ідея поезій Грабовського. Він розумів, що це єдиний шлях розвитку України: “Наше гасло – братня згода”, тоді можна “розірвати гуртом кайдан”. Ще важливішим є те, як формулює поет думку про майбутнє України у поезії “До сіячів”: “За Європою наш слід!” Отже, образ України, її долі – центральний у творчості Грабовського, а спосіб розв’язання її проблем, запропонований поетом, робить його вірші по-справжньому сучасними й актуальними.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Образ України у поезії П. Грабовського