Обдурили квочку (твір-розповідь про захоплення)

Вітька Самохін, мій приятель, такий самий школяр, як і я. Кажуть, що він ша – іапут: частенько замість уроків вештається то у парку, то взагалі іде до лісопарку. Збирає якісь рослини, розшукує гніздо якоїсь пташини. Я не вважаю, що мій при­ятель шалапут, хоч школу відвідувати треба – куди ж без школи!

Річ у тому, що Вітька цікавиться орнітологією – це така наука, яка вивчає життя пташок. Вітька вам розповість, коли і звідки прилетять ластівки, де зиму­ють кажани, про що співають дрозди. Крім того, він уміє наслідувати голоси де­яких птахів.

Якось

він розповів таку історію…

Одного разу Вітька приніс з лісу яйце зозулі. (Хлопець відпочивав у бабусі, що мешкає в селищі Водянім.) Саме зозулі, в цьому мій приятель був певний, поми­нітеся не міг: він читає книжки, що розповідають про різних птахів.

Вирішив заради експерименту підкласти це яйце до яєць, що висиджує курка – несучка. З його слів я зрозумів, шо й сама зозуля вельми своєрідно готується до продовження роду.

Зозуля приглядається, вишукує чужі гнізда, куди можна підкинути яйця. А ді­ють зозулі так: стрімко натітають на гніздо, наприклад трясогузки, самець приму­шує господарів, переляканих

яструбоподібними птахами, рятуватися хто як може. Річ у тому, що забарвлення зозулі сіре, а знизу – світле, поперечносмугасте, як у яструба. Це яструбове забарвлення і лякає лісових пташок.

Коли ж загроза минає і самочка повертається на колишнє місце, навряд чи вона зверне увагу на зміни, що статися під час її примусової відсутності. За-лічені секунди, доки гніздо трясогузки. було без нагляду, самка зозулі встигає викотити яйце трясогузки і замість нього покласти своє.

Тож Вітька витяг яйце не з гнізда зозулі, а з гнізда трясогузки, або очеретянки. Гак що, підклавши лісову знахідку під квочку, мій приятель не дуже образив зозулю.

Вітька почав спостерігати. Виявилося, яйце зозулі швидко розвивається. За певний час з нього вилупилося строкато-смугасте зозуленя і, за стародавнім ін­стинктом, зовні безпорадне зозуленя намагалося, коли квочки не було, підлазити під інші яйця і викинути їх, щоб залишитися одноосібним господарем. Але Вітька щоразу чинив перешкоду зозуленяті у здійсненні його підступного задуму.

Незабаром зозуленя, ще не вміючи літати, прилаштувалося на землі у гусміі траві під кущем бузку. Воно чекало на щось смачненьке, і Вітька справно йоги підгодовував, поки те не зміцніло і не вирушило у подорож околишніми лісами.

Ось такий дивовижний випадок стався на шкільних канікулах з моїм другом майбутнім орнітологом.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір роздум для чого людині серце.
Обдурили квочку (твір-розповідь про захоплення)