Наступність російської літератури (Оди. “Вільність” О. М. Радищева і О. С. Пушкіна)

Радищев, виношуючи революційні ідеї повалення самодержавства, створює оду “Вільність”. Наскільки послідовний він був у запереченні тиранії, настільки сміливим був і в поетичному експериментаторства. Для прославляння політичної та громадянської свободи поет обирає традиційний жанр оди. Але що ж залишається в ній від традиції класицизму? Адже Радіщев оспівували не видатного полководця і не державного діяча і, тим більше, не монарха. Полемічно сам початок твору:

О! дар небес благословенний,

Джерело всіх великих справ,

Про вільність,

вільність, дар безцінний /

Дозволь, щоб раб тебе оспівав.

Пушкін ж, засуджуючи і страта народом французького короля Людовика XVІ, і вбивство дворянами-змовниками Павла І, виступає за обмеження самодержавства “законом”-конституцією:

Прийди, зірви з мене вінок,

Розбий випещену ліру…

Хочу оспівати Свободу світу,

На тронах вразити порок…

Тирани світу! тремтіть. 8216

А ви, мужайтеся і почуйте,

Повстаньте, занепалі раби! ..

Лише там над царською главою

Народів не лягло страждання,

Де міцно з вільністю святої

Законів потужних поєднання.

Радищев ж у своїй оді

доводить право народу на страту царя-тирана. Народ – творець усіх благ земних, і цар, який вважає, що він істинний Господь, а не народ, “злочинець з усіх найперший”.

Радійте, склепанни народи.

Се право помста природи

На плаху звело царя.

Ода “Вільність” Радищева – перше слово російської революційної поезії – містить у собі заклик до революції і виражає його відповідно до принципів естетики поета. Дійсний творець, стверджував Радіщев, відкриває співгромадянам “різноманітні стежки пізнання”, нікчемна поезія без думки-“худий без думок джерело словесності”.

Пушкін цінував значення поезії Радищева, його внесок у російську літературу. Недарма в первинному варіанті вірша Пушкіна “Пам’ятник” був рядок: “вслід Радищеву прославив я свободу”. У оді “Вільність” Олександр Сергійович з юнацькою нерозважливо і сміливістю вигукує:

Самовластітельний лиходій!

Тебе, твій трон я ненавиджу,

Твою погибель, смерть дітей

З жорстокою радістю бачу.

Читають на твоєму чолі

Друк прокляття народи.

Ти жах світу, сором природи.

Докір ти Богові на землі.

Пушкін стверджує, що лише закон має головувати у житті, він один може служити запорукою справедливості і щастя народів.

І тепер вчитеся, про царі:

Ні покарання, ні нагороди.

Ні кров темниць, ні вівтарі

Чи не вірні для вас огорожі.

Схилах першого главою

Під тінь надійну Закону,

І стануть вічної вартою трону

Народів вільність і спокій.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Наступність російської літератури (Оди. “Вільність” О. М. Радищева і О. С. Пушкіна)