Мужні герої Вальтера Скотта (За романом “Айвенго”)
Твір “Айвенго” належить перу видатного англійського романіста Вальтера Скотта. Усе, про що йдеться у романі, відбувалося в XІІ столітті. Тоді королем Англії був Річард Лев’яче Серце. У країні точилася гостра боротьба між саксами та норманами – прибульцями з континенту, а також між феодалами та селянами. Лицарські замки було перетворено на розбійницькі гнізда, а селяни не мали притулку та захисту й були зовсім безправними.
У скрутний для країни час повертається з чужини єдиний спадкоємець старого Седрика – Айвенго. Хлопець
Молодий лицар цінує перш за все людську порядність і щирість. Він не хоче поступатися
Молодий лицар не тільки справедлива людина, але ще й мужній воїн. На лицарському турнірі він чудово виглядав у своєму бойовому вбранні. На панцирі Айвенго був викарбований девіз: “Лицар без спадщини”. Спритність, юнацька грація хлопця просто зачарували глядачів. Айвенго було присуджено нагороду переможця – золотий вінок. Звичайно, хлопець подарував його своїй коханій леді Ровені, але поки що залишився невпізнаним. Та коли з голови пораненого Айвенго зняли шолом, усі впізнали в молодому лицарі сина могутнього Седрика.
Тяжкі рани лицаря лікують друзі та ті, хто вміє цінувати дружбу, щирість, доброзичливість. Допомагають Айвенго Ісак, його дочка Ребекка, свинопас Гурт і навіть сам король Річард Лев’яче Серце. Ці люди зробили все можливе, щоб хлопець одужав. Народний герой Локсі вважає, що його вільні лучники зможуть у слушну мить захистити товариша. Свинопас Гурт каже, що ніколи не зрадить друга зі страху перед покаранням.
Добре розуміє Айвенго, що сила людини – у дружбі, а її щастя – у коханні. Усіх, хто оточує молодого лицаря, підкоряють його щирість і доброта, приваблює його простота. Ледь одужавши, Айвенго знову вступається за честь знедолених, рятуючи Ребекку. Цього разу хлопець ризикував своїм життям.
Значну роль відіграє у романі легендарний король Англії – Річард Лев’яче серце. Саме він під маскою Чорного Лицаря на руках виносить пораненого Айвенго з палаючого замку, а потім робить ще багато корисного: рятує старого Седрика й леді Ровену, примирює Айвенго з батьком та благословляє майбутній брак молодого лицаря й леді Ровени.
В. Скотт змальовує у своєму романі сміливих, безстрашних, мужніх людей, як лицарів, так і простолюдинів. Навіть стає сумно, що в сучасному світі немає сміливих мандрівників, які були б завжди готові вступитися за справу честі. Але я розумію, що там, де є лицарі, добро обов’язково перемагає зло. Справжньому лицарю не потрібна винагорода. Зміст життя лицаря – приносити визволення й допомогу тим, хто цього потребує.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)