“Моєму серцю снишся ти…” (інтимна лірика Ліни Костенко)
Так багато сказано про кохання, і водночас не сказано нічого, бо, коли людина закохується, їй не вистачає не тільки вже сказаних слів, але й взагалі слів у мові, щоб висловити це незбагненне для розуму, глибоке і чарівне почуття, яке рано чи пізно приходить у життя людини, сповнюючи її душу світлом і змінюючи життя назавжди.
Кажуть, в усі часи люди однакові… Так, можливо, якщо подивитися на історію людства “з висоти пташиного льоту”, ми не зможемо знайти відмінностей: люди усіх часів кохали, творили, працювали, шукали сенсу життя. Але
Мені дуже імпонує ставлення Ліни Костенко до цього одвічного святого почуття: вона звертається до коханого
Як мені здається, одна з головних рис ліричної героїні Ліни Костенко – почуття власної свободи, незалежності та неповторності особистості.
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Навіть у коханні героїня намагається попри все зберегти своє власне “Я”, але це не заважає духовному єднанню з коханою людиною.
Зв’язок поколінь, який так часто згадується в усіх поезіях Ліни Костенко, допомагає зрозуміти, що любов була і буде в усі часи, це почуття вічне, йому підвладні люди всіх історичних епох:
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
По-різному складається життя закоханих, у деяких творах знаходимо й тугу за втраченим коханням, але справжнє почуття, попри обставини, залишається з людиною на все життя:
Ця казка днів, – вона була недовгою.
Цей світлий сон, – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.
Прекрасним і світлим твором про перші почуття є поезія, яка так і називається – “Світлий сонет”. Цей вірш присвячено першому почуттю, яке виявилось невзаємним. Поетеса поєднує у творі щире співчуття до дівчини, яка закохана, і водночас життєву мудрість, розуміння того, що навіть нерозділене почуття робить людину чистішою, не дає зміліти її душі, а прикрість та гіркота скоро минеться, залишивши тільки світлий спогад про перше чисте та святе кохання.
Інтимна лірика Ліни Костенко, як на мене, надзвичайне явище в українській літературі, бо письменниця майстерно поєднала щирість почуттів, їх глибину та інколи навіть драматичну напруженість із мудрим розмірковуванням про сутність людських почуттів, розумними та повчальними висновками.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)