“Моя любове! Я перед тобою…” Поезії Ліни Костенко про кохання

Коли Бог не хоче дати людині долю, він дає їй талант. І тоді талант стає до­лею митця. Хтозна, чи можна це віднести до Ліни Костенко. На жаль, вона дуже мало розповідає про себе, про свою жіночу долю. Аіе талантом Бог її нагородив великим.

Якось Гете сказав, що жінка-поет не здатна писати про речі, які вимагають аналізу, зусилля розуму. Жіноча область творчості – це почуття. Ліні Костенко вдається усе. Вона говорить про серйозне, важпиве, вічне, аналізує, доходить ви­сновку, розмірковує – і все це пропускає через своє чутливе серце. Уся її

твор­чість по-чоловічому поміркована, мудра і по-жіночому пристрасна.

Великий пласт творчості Ліни Костенко – це поезії про кохання. Ліричні, за­душевні твори про почуття, яке може прийти до людини у будь-якому віці, а може і ніколи не прийти. Людина, яка, проживши життя, так і не пізнала справжнього кохання – найнещасніша із людей.

Вірш “Світлий сонет” про перше дівоче кохання. Сімнадцятилітній дівчині пощастило: вона покохала. Але її коханий любить іншу, і лірична героїня не може втримати гірких сліз. Це найщиріші сльози у її житті. Вони омиють її душу, при­тешуть страждання, заспокоять серце.

Почуття, якщо

воно справжнє, глибоке, не любить тріскотняви. Воно ховаєть­ся в глибині серця, стережеться грубого дотику і залишається з людиною “на сьо­годні, на завтра, навік”. Розуміння цього до ліричної героїні приходить раптово, цей дивний здогад обпікає мозок.

І минатиме час, нанизавши Сотні вражень, імен і країн, – На сьогодні, на завтра, назавжди! Ти залишишся в серці моїм.

У цьому ліричному творі лише три строфи. Поетеса не розкриває перед нами романтичну історію кохання, не говорить відкрито про його силу. Декілька слів – натяків, і стає зрозуміло, шо між двома серцями назавжди залишиться зв’язок, який не зможуть розірвати ані час, ані відстань, ані нові враження, імена і країни.

Але якою б сильною не була любов, лірична героїня Ліни Костенко нізащо не згодиться стати рабою почуття. У вірші “Моя любове! Я перед тобою…” вона просить любов не допустити до того, “щоб світ зійшовся клином”, щоб зникло з її життя те, для чого вона живе. І якщо таке станеться, якщо вона заплутається в дрібницях, розміняє на спотички свої широкі дороги, то кості гордих її предків “перевернуться в гробницях”.

І в них було кохання, як у мене, І від любові тьмарився їм світ. І їх жінки хапати за стремена, Та що поробиш, – тільки до воріт.

Любов не могла зупинити мужніх воїнів, відвернути їх від бою, від їхніх ратних обов’язків перед Батьківщиною.

Ліричні героїні Ліни Костенко кохають ніжно, віддано, але це прекрасне по­чуття не затьмарює їм світу, не відбирає розуму, не робить слухняними і покірли­вими. Воно може принести сльози чи щасливу посмішку, горе чи радість, але ні­коли не зможе примусити людину забути, хто вона є і яке її призначення на землі.






Роман тигролови авантюрно пригодницький.
“Моя любове! Я перед тобою…” Поезії Ліни Костенко про кохання