Мотиви свободи і самотності лірики Лермонтова
Ще за життя ліричні твори М. Лермонтова принесли йому славу другого поета після Пушкіна, але справжнє значення його ліричної спадщини відкрилося вже після його смерті. А поетична чарівність його віршів приваблює читача і сьогодні.
У віршах поета відбилися всі його творчі інтереси, моральні і художні пошуки, особисті переживання, навіть суспільні явища його часу. З цих творів можна зрозуміти, які друзі і вороги його оточували, які події хвилювали світ, які проблеми вирішувались.
І все ж провідний мотив його лірики – це мотив самотності,
Любовь не красит жизнь мою…
Живу – как неба властелин –
В прекрасном мире – но один.
У вірші «Нет, я не Байрон, я другой…» Лермонтов звертається до образу Байрона, щоб показати витоки цього почуття. Байронівська «світова скорбота» знаходить відгук у серці ліричного героя. Але Лермонтов живе і творить за інших історичних обставин.
Байрон відобразив пробудження самосвідомості людини, а покоління Лермонтова несе
Своєрідне рішення знаходить цей мотив у вірші «Выхожу один я на дорогу». Ліричний герой відчуває себе безмежно самотнім не тільки серед людей, але й у всесвіті. Дивно, але це почуття викликає у нього не бажання піти з життя, а бажання «свободы и покоя», бажання звільнитися від умовностей, що обмежують особистість, бажання відчути красу людських стосунків і світу.
Чтоб всю ночь, весь день мой слух лелея,
Про любовь мне сладкий голос пел,
Надо мной чтоб вечно зеленея
Темный дуб склонялся и шумел.
Мотив самотності тісно пов’язаний із мотивом свободи. Можливо, людина тому самотня, що тільки у внутрішньому світі вона почувається вільною. Але Лермонтов відчуває, що закутість у межі внутрішнього світу збіднює людину. Наприклад, вірш «Не верь себе» розкриває традиційну для романтиків тему «поэт и толпа». Але його вирішення цієї теми протилежне традиції: у юрби значні переваги перед поетом, тому що в ній зосередився вистражданий досвід багатьох поколінь, а внутрішній світ однієї людини, який би багатий він не був, не може вмістити цього досвіду.
Найхарактерніше для Лермонтова – поєднання мотивів свободи і природи, природи і самотності. Природа уособлює стихію свободи, тому часто уживані образи океану, моря, неба, зірок, хмар. Саме вони переважають у віршах «І нудно, і сумно», «На дорогу йду я в самотині», «Ні, я не Байрон…».
Лірика Лермонтова відобразила головні проблеми його часу. І не випадково мотиви самотності і свободи – провідні в його творчості. Саме дійсність підказувала їх поету.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)