Мотиваційні чинники поведінки Марусі Кайдашихи
Характер Кайдашихи формувався в умовах кріпосницької дійсності. Підкреслюючи деформацію особистості героїні, письменник зауважує: «Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем.
Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівчиною. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась
Вона любила цілувати їх у руки, кланятись, підсоложувала свою розмову з ними. Попаді й небагаті пані частували її в покоях, садовили поруч з собою на стільці як потрібну людину. Маруся пишала губи, осміхалась, сипала облесливими словами, наче дрібним горохом. До природної звичайності української селянки в неї пристало щось уже дуже солодке, аж нудне. Але як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала та солодка луска, і вона лаялась і кричала на весь рот. Маруся була сердита».
Кайдашиха з погордою ставиться до бідніших від себе, до багатших – підлещується. Вона любить вихвалятися,
На заручинах Кайдаш поводився природно, пив горілку, як і завжди, а Кайдашиха лише вмочила губи, хоч автор підкреслює, що вона горілку полюбляла. Лицемірство Кайдашихи робить її смішною: «Кайдашиха знов притулила губи до чарки і трохи не помилилась та не хильнула до дна, але якось схаменулась, вкинула в рот один ковток і дуже скривила губи».
Маруся дуже часто потрапляє у смішні ситуації через свою пихатість і чванство. Збираючись на оглядини в Западинці, вона вгніздилась на високому возі, ослухалася поради сина злізти перед крутою горою, скотилася, як м’яч, з воза в пил, обшмульгала жовтий сап’янець на модних чобітках.
Разом з тим Кайдашиха – дбайлива добра господиня, любляча мати, а особливо бабуся, але її любов попирається її ж деспотизмом. На своїх невісток Кайдашиха дивилася як на наймичок, котрими треба порядкувати. Таке ставлення свекрухи настроїло проти неї невісток, а потім призвело до сварок.
Ворогуючи з ними, Кайдашиха щоразу потрапляє водночас і в смішне, і в трагічне становище. Сварка ввійшла в її побут. Під час однієї з них невістка виколола їй око. Автор висміює дикі вчинки Кайдашихи. За гумористичним зображенням життя героїні видно обмеженість жінки, яка через ворожнечу з усіма сама стає посміховиськом.
Кайдашиха своєю поведінкою вщент розбиває традиційний для українських фольклорних та літературних творів образ української мудрої жінки-берегині.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)