Мистецькі пошуки Михайла Жука
Є постаті, основне покликання яких полягає у тому, щоб виражати симфонізм навколишнього світу – його тематичну багатогранність, емоційну неповторність, образно-асоціативну унікальність. Вони прагнуть виявити себе у різноманітних творчих сферах, як суміжних, споріднених, так і безпосередньо не пов’язаних між собою. Вони демонструють своєю творчою універсальністю симфонічну різноаспектність ставлення до буття. Ці постаті позначаються префіксом полі – полікультурністю, поліфонічністю, політалановитістю.
Спектр цих якостей, розмаїття
Михайло Жук – популярна мистецька особистість перших десятиліть ХХ століття. Ще в юному віці він став відомою людиною, мистецькою “зіркою” України; про М. Жука у розквіті його творчих сил часто з прихильністю писала українська преса, відзначаючи його обдарованість
Михайло Іванович Жук народився за старим стилем 20 вересня, за новим – 2 жовтня 1883 року в степовій Таврії, у Каховці, в родині маляра-майстрового.
Спочатку сім’я Михайла Жука мешкала біля Дніпра, потім перебралася до того краю Каховки, що межував зі степом. Степова аура помітно вплинула на пробудження мистецьких зацікавлень М. Жука, розвиваючи у ньому образно-художню своєрідність погляду на світ. Згодом він писав про свої враження від таврійського степу: “Там я відчув, що існує таємниця, і там природа така велична, що я стаю менший за комаху; там повітря таке густе, запашне, тепле й спокійне, що здається, коли б його чимось помішати, то воно розгойдалося б, як мед у склянці” ( 6 , 4).
Важливе значення для духового й особистісного становлення М. Жука мав його батько. Іван Жук був волелюбною людиною, схильним до вільнодумства, критичних оцінок навколишньої дійсності, цікавився новими поглядами та ідеями.
З дитячих років Михайло почав допомагати батькові, який, як зазначає Герц Бурд, у таврійських краях “підряджався фарбувати дахи і церковні огорожі, ремонтував божі храми” ( 1 , 188).
М. Жук ріс в атмосфері праці й творчих захоплень – малярством і музикою. На формування його естетичних смаків суттєвий вплив мали приятелі Івана Жука – іконописець Мелєхов, який мав художню освіту Петербурзької Академії мистецтв, і скрипковий майстер Кузьменко, і з їхньою допомогою Михайло вчився основам малярської справи й гри на скрипці.
Чи то хист художника виявився сильнішим, чи то підліток відчув, що йому ліпше вдається виконання живописних робіт, ніж музичних творів, проте факт є фактом: він обирає для себе малярську дорогу.
1896 року разом з батьками М. Жук приїжджає до Києва, де вступає до художньої школи Миколи Мурашка – українського маляра й педагога, що 1875 року заснував свій відомий навчальний заклад. Як свідчив Герц Бурд, у родині Жуків тривалий час зберігалася фотографія, на якій був “Михайло з батьками після прийому до школи з пензлем і палітрою в руках” ( 1 , 188).
У Київській художній школі розкриваються непересічні здібності Михайла Жука, він виділяється як один з найбільш обдарованих і перспективних учнів. Дослідники творчості митця підкреслюють, що “на щорічних шкільних виставках експонувалися його роботи. У конкурсах на кращу композицію він одержував премії, про що не раз оповіщала київська преса” ( 1 , 188).
У Києві формуються й літературні інтереси М. Жука. Оволодіваючи тонкощами і мистецтвом малярської справи, він водночас починає й писати. Переважно це були “віршовані розповіді… про людей фізичної праці, їх йому доводилося чимало зустрічати, коли ще зовсім малим ходив з батьком на заробітки” ( 1 , 191).
По завершенні навчання у художній школі М. Мурашка обдарований юнак мав підстави й наміри вступити до Петербурзької Академії мистецтв. Проте відбулися події, що внесли суттєві зміни у подальше життя М. Жука: його батька за створення підпільної революційної групи й поширення забороненої політичної літератури було заарештовано й вислано до Сибіру.
Це суттєво вплинуло на моральний стан сім’ї Жуків, для родини “політично неблагонадійного” наступили нові часи, і, щоб продовжити навчання, Михайло Жук виїжджає за межі Росії, у Польщу, де 1900 року його зараховують до Краківської Академії красних мистецтв.
Незважаючи на складний духовно-психологічний стан, у якому перебував М. Жук (він дуже любив батька й те, що сталося з ним, завдало Михайлові чимало болю), краківський період для нього виявився творчо плідним і багатогранним.
У Кракові він продовжує оволодівати малярськими дисциплінами – живописом, графікою, літографією, розпочинає активну діяльність як художник і тісно співпрацює з варшавським видавництвом “Химера” та київським видавництвом Гирича, знайомиться з сучасною поезією, прозою, виявляє інтерес до модерну, удосконалюється в літературних жанрах.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)