Малишко Андрій Самійлович
Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада 1912 року в с. Обухові на Київщині. Батько його був селянином, який інколи підроблював шевством та ходив на заробітки. Дітей у родині було одинадцятеро, та ще дід і баба, а землі мали всього дві десятини. Першими вчителями Андрія стали його мати, що була людиною розсудливою і справедливою, та дядько Микита, який першим відкрив для хлопця світ книги.
У рідному селі хлопець закінчив семирічку, а потім поїхав до Києва навчатись у медичному училищі. Однак література все більше притягує юнака. Тому
Вірші Андрія Малишка почали з’являтися в періодиці з 1930 року.
1935 р. у колективному збірнику “Дружба” він уміщує невелику добірку своїх віршів.
1936 p. – виходить поетична збірка “Батьківщина”.
1925 р. – збірки “Лірика”, “З книги життя”.
1926 р. – поетична книжка “Народження синів”.
1927 р. – “Жайворонки”,
Тоді ж, у другій половині тридцятих років, А. Малишко пише поеми “Ярина”, “Кармалюк”, “Дума про козака Голоту”.
За досить короткий час ім’я Андрія Малишка стало поруч з іменами таких поетів, як П. Тичина, М. Бажан, М. Рильський, Л. Первомайський.
З перших днів Великої Вітчизняної війни А. Малишко іде на фронт, він працює кореспондентом газет “Красная Армия”, “За Радянську Україну”, “За честь Батьківщини”. Виходять нові його збірки: “До бою вставайте!” (1941 p.), “Понад пожари” (1942 p.), “Україно моя!” (1942 p.), “Слово о полку” (1943 p.), “Битва” (1943 p.), “Полонянка” (1944 р.), “Ярославна” (1946 p.). Поетичні твори періоду війни досить різноманітні за настроєм, тематикою, художніми засобами.
Після війни Андрій Малишко швидко повертається до мирної тематики.
Виходять у світ такі збірки поета: “Весняна книга” (1949 p.), “За синім морем” (1950 p.), “Дарунки вождю” (1952 p.), “Книга братів” (1954 p.), “Що записано мною” (1956 p.), “Серце моєї матері” (1959 p.).
У шістдесятих роках талант А. Малишка інтенсивно розвивається, виходять такі його твори: збірка “Полудень віку” (1960 p.), “Віщий голос”, “Листи на світанні” (1961 p.), “Прозорість” (1962 p.), “Дорога під яворами” (1964 р.), “Рута” (1966 p.), “Синій літопис” (1968 p.), “Серпень душі моєї” (1970 p.).
Помер Андрій Малишко 17 лютого 1970 р.
Він залишив після себе велику кількість високохудожніх творів, багато поетичних збірок.
Творчість Андрія Малишка розвивалася в річищі української народнопісенної традиції. Поет широко використовує фольклорні образи, користується формою народних творів, часто просто стилізує свої поезії під народні пісні. Він втілює у своїх творах народні уявлення про гармонійність існування людини і природи, віру у моральність світу людей, чистоту людської душі.
Часто звертається А. Малишко до образу матері, висловлюючи свою синівську любов і вдячність, втілюючи у цьому образі уявлення про непохитність світобудови, віру у відродження життя. Поезія А. Малишка життєстверджуюча, сповнена радісного відчуття оточуючого світу. Природа часто стає предметом замилування і змалювання. Причому з розвитком поетової майстерності пейзажна лірика стає все більш філософськи заглибленою.
Андрій Малишко залишив після себе і значну публіцистичну та літературно-критичну спадщину. Займався він і перекладацькою діяльністю.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)