М. Гоголь. “вечір проти Івана купала”
Мета: продовжити опрацьовувати ідейний зміст програмового твору М. Гоголя, розкрити його зв’язок з етичними уявленнями українського народу; розвивати логічне й абстрактне мислення, пам’ять, уміння грамотно висловлювати власні думки й судження, порівнювати, робити відповідний коментар; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати повагу до народних традицій українців, переконання, що чистота душі, остереження гріха – божий і людський заповіти.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: портрет М. Гоголя, бібліотечка його творів,
Перебіг уроку
І. Організаційний момент
іі. перевірка домашнього завдання
Заслуховування міні-творів з теми “Нечиста сила в сучасному житті”. Коментар, обговорення змісту творчих робіт школярів.
ііі. актуалізація опорних знань
1. Літературна вікторина “Сторінками твору М. Гоголя “Вечір проти Івана Купала””
2. Рубрика “Вислови власне судження”. Робота в малих групах
Учням пропонується здійснити міні-коментар міркувань М. Гоголя:
– “Хто після моєї смерті виросте
– “Заглиблюйся в самого себе й досліджуй душу свою, бо там закони усього й усьому. Знайди лише ключ до своєї власної душі, коли ж знайдеш, тоді тим самим ключем одімкнеш душі усіх”.
– “Кожному тепер здається, що він міг би зробити багато добра на місці і посаді іншого, а тільки не можна зробити це на своїй. Це є корінь усякого зла”.
– “Тяжко буде покараний той, хто дістав від Бога талант і закопав його в землю, а немає людини, яка б не дістала якого-небудь таланту”.
– “Хто женеться за радістю, той раніше за всіх зловить нудьгу. Радість не дається нам дарма, вона дається нам у нагороду, вона входить до нас в душу тільки тоді, коли душа задоволена собою, коли вона сама почуває, що зробила добре і корисне – радість у праці”.
– “Визволити людину від злиднів, голоду, холоду і смерті, звичайно, є добре діло, але визволити від хвороби, смерті її душу є далеко більше”.
– “Бог дав мені багату природу. Він також заклав мені в душу од народження мого декілька гарних сторін, але кращою з них, за яку не знаю, як дякувати йому, було бажання стати кращим”.
– “Ми всі так давно й чудно створені, що не маємо самі в собі ніякої сили, але як тільки підемо на допомогу іншим, сила раптом у нас з’являється сама собою. Так велику увагу в нашому житті має слово “інший” і любов до іншого. Егоїстів не було б зовсім, коли б вони були розважливіші й зрозуміли, що стоять тільки на нижчому ступені свого егоїзму і що тільки з того часу, як людина перестане думати про себе, з того тільки часу вона починає думати справді про себе”.
ІV. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності
V. Основний зміст уроку
М. Гоголь прагнув подати образ українського народу таким,
як він його бачив: зі звичаями, обрядами, віруваннями,
святами, світом фантазії, поєднаним із реалікою.
В. Шевчук
1. Вступне слово вчителя
М. Гоголь намагався не просто захопитися екзотикою, посмішити, розчулити публіку чи настрашити розповідями про чортів, упирів, русалок, відьом, чаклунів (переважно з такими настановами бралися за українські теми його попередники). Микола Васильович поставив перед собою значно серйознішу мету, яку далеко не всі й не одразу зрозуміли,- художньо осягнути й відкрити читачам суть української національної душі, самої людської природи, корені добра і зла. Через те у “Вечорах проти…” звичне переплітається із незвичним, дійсність – зі сновидіннями й міфами. Такі невидимі глибини людського й національного духу, напевно, інакше й не розкриєш. Український світ М. Гоголя – світлий, сонячний, енергійний, злитий з чудовою природою, безоглядний, веселий у радощах і святкових розвагах, пристрасний, ніжний, відданий, дещо наївний у стосунках, сміливий і непримиренний – у боротьбі з темрявою. Зло – містичне і людське – письменник представляє, за народною традицією, в образах чортів та іншої нечисті.
2. Зв’язок оповідання з фольклором, етичними
уявленнями українського народу
2.1. Бесіда за питаннями:
– Як ви розумієте поняття “фольклор”? З якою метою письменники використовують його елементи у творах художньої літератури?
– Що свідчить про обізнаність М. Гоголя в українському фольклорі?
– Якою вважає митець “нечисту силу”?
– Для чого у “Вечорах проти…” Микола Васильович, з одного боку, протиставляє її людям, а з іншого – намагається показати її негативний і пагубний вплив на суспільство?
– Як ви ввважаєте, елементи казки додають твору романтичності? Наведіть переконливі аргументи.
– Вмотивуйте, чи можна ототожнити поняття “нечиста сила” і “злодіяння”?
– Через що зло сильніше за духовне, святе?
– У чому полягає доречність застосування у творі звичаїв і обрядів українського народу? Яким чином це допомагає відтворити реалії життя тогочасного суспільства?
2.2. Пошукова робота у парах.
2.2.1. Елементи казки у творі.
– “Кинеш у воду – пливе чортячий перстень чи намисто поверх води, і до тебе ж у руки”.
– “…Квіти почали між собою розмовляти голоском тоненьким, мов срібні дзвіночки; дерева загриміли сипучою лайкою…”
– “Спалахнула зірочка, щось тихо затріщало, і квітка розгорнулася перед його очима, мов полум’я, осяявши й інші навколо себе”.
– “Великий чорний собака вибіг назустріч і, виючи обернувся на кішку, кинувся у вічі їй”.
– “Зирк, замість кішки, баба з обличчям зморщеним, як печене яблуко, вся зігнута в дугу, ніс з підборіддям, мов щипці, якими лущать горіхи”. “Іскри посипалися у неї з рота, піна з’явилася на губах”.
– “Відьма тупнула ногою: синє полум’я вихопилося з землі; середина її вся освітилася і стала неначе з кришталю вимита і все, що було під землею, стало видно, як на долоні”. “Відьма, вчепившись руками в обезглавлений труп, як вовк пила з нього кров…”
– “Простирало злетіло… Івасю! Закричала Пидорка і кинулася до нього, та привид увесь, з ніг до голови, вкрився кров’ю і освітив усю хату червоним світлом”.
– “…Баран (смажений) підвів голову, блудячі очі його ожили і засвітилися… чорні щетинисті вуси значуще заморгали на присутніх”.
– “…Сам церковний староста, що любив часом побалакати віч-на-віч з дідівською чаркою, не встиг ще й двох разів дістати дна, як бачить, що чарка кланяється йому в пояс”.
– “А тут з жінкою його теж диво: тільки що почала вона замішувати тісто у величезній діжі, як діжа враз вистрибнула: “Стій, стій!”. Де там! Узявшися в боки, гордовито пішла навприсядки по всій хаті…”
2.2.2. Прислів’я, приказки, крилаті висловлювання.
– Провозити попа в решеті.
– Жінці легше поцілуватися з чортом, не в гнів кажучи, ніж назвати когось красунею.
– Темно, хоч в око стрель.
– Від чорта не буде добра.
– Зник, як у воду впав.
– Щука хвостом лід розбила.
– Потрібна, як торішній сніг.
3. Характеристика образів твору 3.1. Басаврюк.
3.1.1. Цитатна характеристика:
– “…Диявол у людській подобі… Гуляє, пиячить і враз пропаде, як у воду, і слуху немає. Там, зирк – знову мов з неба упав, вештається по вулицях у селі”.
– “…Як вода… причепиться було до красних дівчат: надарує стрічок, сережок, намиста – дівати нікуди”.
– “Басаврюк, так звали того бісівського чоловіка”.
– “…Кожного візьме страх, як нахмуриться він було свої щетинисті брови і кине спідлоба такий погляд, що, здається, забіг би бог знає куди”.
– “Басаврюк навіть у Великодню Неділю не буває в церкві”.
– “Басаврюк! У! Яка пика! Волосся – щетина, очі – як у вола!”
– “На пні з’явився Басаврюк, що сидів увесь синій, як мрець”.
3.1.2. Скласти інформаційне гроно щодо образу бісівського чоло
віка.
3.1.3. “Круглий стіл”: хто такий Басаврюк?
– Коли вперше читач знайомиться на сторінках твору з “бісівським чоловіком”? Чому його так називав народ?
– Як він ставився до сільських дівчат? Чим пояснити його прагнення наділяти їх подарунками?
– Де найчастіше полюбляв перебувати Басаврюк? Чому?
– За яких обставин він вирішив допомогти Петрусю? Чи щирим було це його рішення? Відповідь обгрунтуйте.
– Яким чином і для чого нечестивець лякав людей і посміювався над ними?
– Чому мешканці села, отець Афанасій не могли впоратися із Басаврюком?
– Про що свідчить закінчення твору? Чи можна вважати Басав-рюка за такого, який і досі продовжує хибну справу – здійснювати злочин руками людей, заволодівши їх душами?
– Як сам М. Гоголь ставиться до цього героя оповідання?
3.2. Петрусь Безрідний.
3.2.1. Цитатна характеристика.
– “…Наймит, якого люди звали Петром Безрідним; може, тому, що ніхто не пам’ятав його батька й матері. Церковний староста казав, що вони на другий же рік померли від чуми; та тітка мого діда… казала, що батько його й тепер на Запоріжжі, був у полоні в турків.., переодягшися євнухом, утік”
– “…Бідний Петрусь тільки й мав, що сіру свитку, у якій було більше дірок, ніж у якого жида в кишені золотих”.
– Корж за поцілунок героя Пидорці: “Якщо ти мені коли-небудь опинишся у хаті, або хоч тільки під вікнами… то пропадуть чорні вуси, та й оселедець твій, от уже його два рази можна обмотати навколо вуха”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)