Люди, що з нами відбувається? Треба людиною бути!

В оповіданні Василя Макаровича Шукшина “Образа” мова йде про звичайний життєвий випадок, свідком або учасником якого може виявитися кожний з нас у будь-яку хвилину: у транспорті, у магазині, у будь-якій установі. Це, на жаль, стало повсякденною реальністю. Мова йде о! хамстві, звичайному хамстві. Сашка Єрмолаєву нахамила продавщиця, неї підтримала черга. І все це в присутності дочки, що ще в силу свого віку не може зрозуміти, що трапилося, але серцем почуває, що ці тітки й дядьки “погані”, вони скривдили її тата. І Сашка соромно перед дочкою

за цих людей.

Як надійти йому? Може, промовчати, повернутися й піти? Як говориться, чолом стіну не прошибиш, тільки шишки собі наб’єш. А цих людей словом не переконаєш. І грубіянку-продавщицю, і людей із черги, що підтримали її, особливо Плаща-Чукалова. Але адже далеко не кожна людина зможе хоча б зовні спокійно перенести образу. Просто не зможе. Тоді, може бути, простіше на брутальність відповісти брутальністю, відвести душу й відразу забути про те, що трапилося,? Як говорять у народі, коли не вистачає слів, допомагають вираження. Але знов-таки не кожна людина може опуститися до брутальності й хамства. По своєму

складі він не може цього. Але є ще один аргумент – сила, до якого й вирішив звернутися Сашка Єрмолаєв. У цьому випадку цей аргумент – молоток. І тільки щаслива випадковість, тільки втручання дружини запобігло катастрофі, інакше могло відбутися непоправне.

У стані афекту, не розрахувавши сили, Сашка міг би вбити людини! А це вже найстрашніше. Як потім жити далі, знаючи, що ти позбавив життя нехай і поганого, але людини. Убити когось – це вбити й більшу частину своєї душі, самого себе. Це однозначно. Що може бути сутужніше й страшне життя з постійним відчуттям своєї провини, вічними каяттями совісті? Про цьому страшно навіть подумати. Тому що ж бути? Сам автор не дає однозначної відповіді, але як би між іншим говорить: “!Адже ми самі розплодили хамів, самі,;. Ніхто нам їх на парашутах не закинув!”. Виходить, він залишає рішення на совісті кожного з нас.

Я особисто в подібній ситуації просто б розплакалася й довго не могла забути що пройшли. А тим часом беззаконня, сваволя й хамство все множаться. Ми живемо серед розлючених, агресивно настроєних, грубих людей. І брутальність, до нещастя, стає як би нормою поводження й спілкування. Якщо тобі спокійно, доброзичливо відповіли, то ти сприймаєш це не як норму, а як рідке й приємне виключення. І в цьому світі зла усе сутужніше жити кожному з нас і всім разом. Поневолі задаєш те ж питання, що й Василь Макарович Шукшин: “Люди, що з нами відбувається?”

Так, що з нами відбувається? До чого ми йдемо? У цьому швидкому ритмі життя, напевно, обов’язково потрібно знайти хвилину й згадати істину: “Треба людиною бути”. Бути людиною!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Люди, що з нами відбувається? Треба людиною бути!