Гротескові персонажі у повісті-казці Е. Т. А. Гофмана “Крихітна Цахес…”
Німецький письменник-романтик Ернест Теодор Амадей Гофман назвав свою казку про Крихітку Цахеса “невибагливим жартом, легко начерканим задля ско – роминущого розважання”. Та читачі усього світу “розважаються”, із цікавістю читаючи. її уже два століття! Коли починаєш читати казки Гофмана, навіть і не здогадуєшся, що зіткнешся з іронічним зображенням героїв. Іронія звучить в авторській мові Гофмана, який піддає усе сумніву, запереченню. Одна з найго – етріших барв іронії Гофмана – гротеск. Гротескові персонажі Гофмана
Одним з головних гротескових персонажів є Крихітка Цахес – з одного боку реальний потворний хлопчисько, з іншого – фантастична істота, створіння чарів феї Розабельверде. Він огидно верещить і нявкає. Його верещання робиться іще потворнішим, коли про нього починають говорити, що він прекрасний і розумний. Романтичний Гофман вдається до надмірних перебільшень у змалюванні Цахеса. “Пуголовок з ніжками павука”, “чудовий Цінноберик”,
От людина, яка стоїть на чолі князівства Керепес – князь Барсануф, наступник Пафнуція Великого. Він вважає себе не більше і не менше, як “батьком вітчизни”, чомусь ненавидить фей і чаклунів і виганяє їх з країни – і разом із ними казку, чари, фантазії. Його великі пристрасті – золота горілка з Данцига та нагороди. Це він – автор нового ордена Зелено-плямистого Тигра з двадцятьма діамантовими гудзиками. Він – уособлення чиновницької недалекоглядності і приземленості, робить з духовного карлика міністра – взірець для усього князівства, а потім не може навіть побачити того міністра у реальному карликові. Винними за все, що коїться навколо, Барсануф вважає оточуючих, а не самого себе, і щедро роздає покарання.
Іще один чиновник – пихатий барон Претекстатус, який, власне, і підштовхнув фею Розабельверде на жахливе чаклунство, що призвело появу культу Цахеса у князівстві. Він був настільки пихатий, що, як каже Гофман, він сумнівався, “чи здатна очолити притулок панна, яка не може вказати предків хоч би до тридцять другого коліна…” – і наказав феї змінити ім’я хоч би на Рожа-Гожа… Барон має “освіту”, єдиною радістю від якої є вміння розбірливо писати французькими літерами.
Так само пихатий і професор Мош Терпін, “генерал-директор природничих справ”, який займається лише тим, що піддає цензурі та ревізує сонячні й місячні затемнення і передбачає погоду. Отримуючи найкращих птахів і звірів з князівських лісів, професор… смажить їх “дія дослідів”. Терпін навіть займається “наукою”, пише трактат про те, чому вино має інший смак, ніж вода.
| І |
Хтось з великих сказав, що людство розлучається зі своїм минулим, коли сміється. Добре було б, якби, прочитавши великого німця Г’офмана, людство ось так, граючись, усміхаючись від його дотепів, дивакуватих персонажів, розлучилося б із культом особистості, низькопоклонством, плазуванням, пихою, марновірством – усім, що заважає йому жити.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)