Фантазії зими

Нинішнього ранку дерева зацвіли. Ясени і клени, берези і дуби, горішина й калина – позацвітали. Вони позодягались у цвіт від підніжжя стовбурів до крон, кожна гілочка цвіте, кожен сучечок…

Інеєм порозцвітали дерева, стоять одухотворено-ясні, й кожне видається великою квіткою, хай і холодною, таж не може зима похвалитись теплими квітами, що грають яскравими барвами…

Як три – фейєричні вибухи буйної фантазії зими, стоять віддалік одна від одної над річкою три верби. їхнє текуче, спадисте гілля особливо густо обнизалось пухкою

білиною… Гурт берізок, оточений молодими дубками, сприймається мало як не ефемерне видиво, такі вони світлі й чисті, такі повітряно-легкі…

Квітки інею на кожному дереві не схожі між собою, відмінні. Особливо пишними видаються на сосні, де оточена інеєм хвоя нагадує хризантеми завбільшки з кулак. Гострі іскорки сіються донизу так, як навесні сіються пелюстки з розквітлої черешні та вишні.

Коли від лісу через поле поглянеш на село, то о цій зимовій порі, коли палає сонце і весь простір завуальований інеєм, здається тобі село пастельною картиною, де використано тільки білий колір…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (7 votes, average: 4,43 out of 5)

Фантазії зими