Співець рідної природи (за віршами “Над Дніпровською сагою…”, “Зоре моя вечірняя…”)

Тарас Шевченко – це великий український поет, який надзвичайно любив свою Батьківщину і віддав їй своє життя, серце, геніальний талант. Велике місце в творчості Шевченка займають описи природи, яку він дуже любив.

У вірші “Над Дніпровою сагою” поет зображує дерева, які стоять над берегом Дніпра. Він надає деревам людських рис, передає їхні почуття, думки та їхню мову. Наприклад, явір Шевченко порівнює з зажуреним козаком, калину з ялиною – із заквітчаними дівчатами, “які в’ються-гнуться та співають”. Мабуть, шелест листя

цих дерев нагадує поетові спів. Усе це свідчить про те, що Шевченко надзвичайно любив рідну природу і вмів її відчувати.

Уривок з поеми “Княжна”, “Зоре моя вечірняя” нагадує пісню, що розкриває перед читачем усю чарівність рідного краю, в якому жив письменник. Герой ніби розмовляє з вечірньою зіркою, розповідає їй про рідний край, насамперед про його чарівну природу, коли сам він залишається на чужині. Він розповідає зірці і про Дніпро, і про веселку, про сокорину, яка розпустила віти, про вербу, про сон-траву… Все це герой мовби бачить перед очима, силою своєї уяви він знов і знов малює картини рідної природи.

Взагалі письменник вмів надзвичайно точно передати особливості картин природи, яку він оспівував. Він залишив нам високохудожні мистецькі твори, якими зачитуються нащадки.






План чого не можна купити за гроші план.
Співець рідної природи (за віршами “Над Дніпровською сагою…”, “Зоре моя вечірняя…”)