Екологічна ситуація – сухий науковий термін чи щось більше
Протягом останніх років дедалі більше уваги приділяється такому поняттю, як екологія, екологічна ситуація у країні. У деяких наукових закладах з’являються відповідні навчальні дисципліни, ми все більше чуємо про екологічні проблеми з телебачення та радіо; Іноді це тільки слова, іноді реальні дії щодо охорони навколишнього середовища та пошуку нових шляхів розв’язання існуючих проблем. Екологія, як ми бачимо вже з самого терміну, – це наука про навколишнє середовище. Яке значення у нашому сучасному житті має екологія для пересічних
Мені здається, що справа тут саме у ставленні лодства до природи. На світанку іиникнення сучасної людини наші далекі пртцури займалися збиранням ягід та плодів дерев, полюванням та риболовлею. Іроте, зрозумівши недоцільність такої стратегії, перейшли до іншого способу
Постійно рветься зв’язок людини з природою чрез процес, що відбувається протягом багатьох десятків років, – урбанізацію Вона зростає в усьому світі. Іноді виникають ситуації, які були б смішними, якій не були такими сумними: для дітей, які народилися та жили у великих містах домашня корова є такою ж екзотичною твариною, як і, наприклад, жирафа чі носоріг. Діти можуть побачити цих тварин тільки у зоопарку. Але ж звернімся до історії людства та, зокрема, до історії українського народу. Спілкуваннялюдини з природою завжди було частиною народної культури. З античності куїьтивувалася так звана природна людина, цей культ поновився у часи Ренесансу та Просвітництва. Тоді вважали, що людина має бути нерозривно пов’язнна із природою, бо інакше вона перестане бути людиною у повному розумінніцього поняття. Український народ не усвідомлював можливості свого життя без емлі. Був такий герой античної міфології – Антей. Він був надзвичайно сильнім, поки знаходився на землі, а як тільки злі сили відривали його від неї, він трачав усю свою могутність. Український народ здавна уявляється мені таким соєрідним антеєм, який черпає свою силу саме з землі. Можливість працювати на землі була чи не єдиним сенсом життя кожного українця. Це був не лросто:посіб нагодувати родину – це був майже сакральний, священний процес. Самез хліборобства виникло безліч обрядів, виконання яких вважалося обов’язковим для всіх. В українській традиції не можна було плюнути на землю: ввазнлося, що земля має душу, яку легко скривдити чи образити. У селах ще й дсі збереглося таке ставлення до природи, носіями цих давніх мудрих традицій, на жаль, здебільшого літні люди. Згадаємо і те, скільки пісень було створено тід впливом краси природи, образи яких традиційно були персоніфікованими, як на мене, це не просто засіб художнього урізноманітнення мови творів, прсоніфікація природних образів у фольклорі теж відображує ставлення нашогонароду до дерев, річок та ланів. Калина, явір, берізка – живі істоти, вони маюь власні думки та почуття.
У сучасному суспільстві навіть дивно говоритипро можливість поновлення такого ставлення. Найпершим завданням є, напевіе, відмова від філософії споживання, не кажучи вже про внесення духовностіу стосунки людини та природи. Екологія – це важлива наука, вона має свої мтоди та терміни, сукупність уже набутих знань. Але запорукою гарної екології, як на мене, є не тільки наукові розробки чи певна доцільна стратегія викор:стання природних ресурсів, а насамперед – духовність, культура взаємин з щиродою, повага та любов до природи рідного міста, рідного краю та своєї плаїети взагалі. Мені дуже прикро стверджувати, що на сучасному етапі цю духоність втрачено, але її ще не пізно повернути…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)