Дійсна й удавана свобода (за романом М. Булгакова “Майстер і Маргарита”)
У критиці існує багато припущень щодо того, що є основою роману “Майстер і Маргарита” М. Булгакова, яка ідея домінує в цьому шедеврі. Деякі вважають, що це боротьба добра і зла, світла і пітьми, інші пишуть про віру і безвір’я, істину і справедливість, треті стверджують, що це роман про любов і творчість, про свободу дійсну і удавану. Я хочу поміркувати про проблему протиставлення справжньої свободи і вигаданої.
Ієшуа, заарештований, побитий, засуджений до страти, але все ж таки вільний. Відібрати у нього свободу думки, свободу духу неможливо.
Зображуючи Москву 30-х років, письменник дає зрозуміти читачеві, що більшість людей обплутані ланцюгами інструкцій, постанов, якихось догм. Наприклад, службовці Управління Видовищ примушені співати у хорі, а літературні критики “говорять
У Москві є лише одна установа, де люди бувають самі собою. Це клініка професора Стравинського – будинок для божевільних. Це парадокс і закономірність часу, суспільного ладу. Лише тут позбавляються від неволі співці хору, і конферансьє, що ледь не залишився без голови, і поет Бездомний, що лікувався від Берліозових повчань, щоправда, за допомогою Майстра.
Усім цим різновидам неволі протиставляється повна внутрішня незалежність Майстра. У цьому він схожий на Ієшуа. Роман, створений Майстром, – це здобуток незалежної творчості, вільної думки, вільного духу. Розлюченість критиків його роману – це шаленість тих, хто продав свою свободу. їхня критика спрямована проти того, хто попри все зберіг чисту душу, незалежність вчинків, внутрішню свободу.
Схожа в цілому на Майстра і Маргарита. За право жити так, як вона хоче, за право кохати вона здатна здолати усі перешкоди. До зустрічі з Майстром вона мала все, що, здається, потрібно жінці для щастя: доброго, люблячого її чоловіка, розкішний будинок, гроші. Але в її житті не було головного – мети і сенсу існування. Нарешті Маргарита зустріла того єдиного, для кого й вона стала єдиною. І в маленькій квартирі, у підвалі оселилося щастя: свобода, творчість, кохання.
Але чи можна сховатися від суворої дійсності? Неволя перемогла волю. Зовнішньо. Бо в дійсності неволя безсила проти свободи духу. Зовнішня перемога не знищила волелюбність Майстра і Маргарита. Вони не скорилися своїм згубникам, не запросили пощади. “Ніколи нічого не просіть”, – ось девіз їхнього життя.
Майстер і Маргарита вимушені були шукати спасіння у потойбічному світі. Дивно, що самі потойбічні сили дозволили героям роману не тільки зберегти волю, але й відчути її з особливою, неможливою для реального життя повнотою. Мабуть, Булгаков мав на увазі думку, що в реальному житті 30-х років свобода для творчої особистості взагалі неможлива, вона залишається лише мрією, що живе в душі і люблячому серці, і може бути здійснена тільки завдяки неймовірним, фантастичним, а тому потойбічним силам. Булгаков стверджує, що дійсна свобода – це свобода духу, внутрішня свобода особистості.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)