Твір на тему: “Чому Жульєн народився пізно?” за романом Стендаля “Червоне і чорне”

У своєму розумінні мистецтва і ролі митця Стендаль йшов від просвітителів. Він завжди прагнув до точності і правдивості відображення життя у своїх творах. Перший великий роман Стендаля, “Червоне і чорне”, вийшов у 1830 році, в рік Липневої революції. Уже його назва говорить про глибокий соціальний зміст роману, про зіткнення двох сил – революції і реакції. Епіграфом до роману Стендаль взяв слова Дантона: “Правда, сувора правда!”. І, слідуючи йому, письменник в основу сюжету поклав щиру правду.

Назва роману підкреслює й основні

риси в характері Жюльєна Сореля – головного героя твору. Оточений ворожими йому людьми, він кидає виклик долі. Відстоюючи права своєї особистості, він змушений мобілізувати всі засоби на боротьбу з навколишнім світом. Жюльєн Сорель – виходець із селянського середовища. Це визначає соціальне звучання роману.

Сорель, різночинець, плебей, хоче зайняти місце у суспільстві, на яке він не має права за своїм походженням. На цьому грунті й виникає боротьба із суспільством. Жюльєн сам добре визначає зміст цієї боротьби в сцені на суді, коли він говорить своє останнє слово: “Панове! Я не маю честі належати до вашого класу. В

моїй особі ви бачите селянина, що повстав проти низовини свого жереба… Але навіть якби я був винний, це все одно. Я бачу перед собою людей, не схильних мати почуття співчуття… і бажаючих покарати в мені і раз і назавжди злякати цілий клас молодих людей, які народилися в низах… мали щастя отримати гарну освіту і дерзнути примкнути до того, що багатії гордо іменують суспільством”.

Таким чином, Жюльєн усвідомлює, що судять його не стільки за дійсно зроблений злочин, скільки за те, що він посмів переступити межу, що відокремлює його від вищого суспільства, спробував ввійти в той світ, належати до якого він не має права. За цю спробу присяжні повинні винести йому смертний вирок.

Але боротьба Жюльєна Сореля йде не тільки за кар’єру, за особисте благополуччя; питання в романі поставлене набагато глибше. Жюльєн хоче утвердитися в суспільстві, “вийти в люди”, зайняти в ньому одне з перших місць, але за умови, якщо це суспільство визнає в ньому повноцінну особистість, людину неабияку, талановиту, обдаровану, розумну і сильну.

Він не хоче поступитися цими якостями, відмовитися від них. Але угода між Сорелем і світом Реналей і Ла-Молей можлива лише на умовах повного пристосування молодої людини до їхніх смаків. У цьому основний зміст боротьби Жюльєна Сореля з навколишнім світом. Жюльєн удвічі чужий у цьому середовищі: і як виходець із соціальних низів, і як людина високообдарована, яка не хоче залишатися у світі.

Стендаль переконує читача, що боротьба, яку веде Жюльєн Сорель із навколишнім суспільством, – боротьба не на життя, а на смерть. Але в буржуазному суспільстві немає місця таким талантам. Наполеон, про якого мріє Жюльєн, це вже минуле, замість героїв прийшли торгаші, самовдоволені крамарі; ось хто став істинним “героєм” у ту пору, в яку живе Жюльєн. Для цих людей смішні видатні таланти і героїзм – все те, що так дороге Жюльєну.

Боротьба Жюльєна розвиває в ньому велику гордість і підвищене честолюбство. Одержимий цими почуттями, Сорель підкоряє їм усі інші прагнення і прихильності. Навіть любов перестає бути для нього радістю. Не приховуючи негативних сторін характеру свого героя, Стендаль у той же час виправдовує його. По-перше, труднощі боротьби, яку він веде: виступивши один проти всіх, Жюльєн змушений пускати в хід будь-яку зброю. Але головне, що, на думку автора, виправдовує героя, – це шляхетність його серця, великодушність, чистота – риси, яких він не втратив навіть у хвилини найжорстокішої боротьби.

У розвитку характеру Жюльєна дуже важливий епізод у в’язниці. Доти єдиним стимулом, що керує всіма його вчинками і обмежує його гарні спонукання, було честолюбство. Але у в’язниці він переконується, що честолюбство вело його помилковим шляхом. У в’язниці відбувається також переоцінка почуття Жюльєна до мадам де Реналь і до Матильди.

Ці два образи ніби знаменують собою боротьбу двох начал у душі самого Жюльєна. І в Жюльєна закладені дві істоти: він гордий честолюбець і в той же час – людина з простим серцем, майже дитячою, безпосередньою душею. Коли він переборов честолюбство і гордість, він віддалився від такої ж гордої і честолюбної Матильди. А щиросерда мадам де Реналь, кохання якої було більш глибоке, зробилася йому особливо близька.

Подолання честолюбства і перемога справжнього почуття в душі Жюльєна приводять його до загибелі. Жюльєн відмовляється від спроби врятувати себе. Життя здається йому непотрібним, безцільним, він більше не дорожить ним і віддає перевагу смерті на гільйотині. Стендаль не зміг вирішити питання, як повинен був перебудувати своє життя герой, що переборов свої помилки, але залишається в буржуазному суспільстві. Але від досить чітко зміг довести читачам, що Жульєн Сорель – людина, яка народилася не в свій час, людина, яка повинна була народитися у часи Наполеона Бонапарта – кумира головного героя роману.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір на тему роману собор.
Твір на тему: “Чому Жульєн народився пізно?” за романом Стендаля “Червоне і чорне”