Викриття й засудження в образі Герасима Калитки хижацтва, жорстокості, ненаситної жадоби до наживи (за п’єсою “Сто тисяч”)

“Сто тисяч” – це один з найкращих сатиричних творів І. Карпенка-Карого. Автор викриває експлуататора, його нестримний потяг до багатства. Г. Калитка, головний герой комедії, володіє степами, має декілька економій, велику кількість різних управителів, які по натурі такі ж жадібні, як і їх хазяїн. У гонитві за грішми багатій раз у раз потрапляє у смішні обставини, а згодом опиняється у катастрофічному становищі.

Автор висміює страшну скупість Калитки, якого дратує навіть те, що робітники, мовляв, тратять час на обід. Він каже: “Коли

б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть”.

Жадоба до збагачення зробила Калитку злим та деспотичним. І це виявляється не лише у його відношенні до робітників, але і до своєї ж сім’ї. “І замолоду з синяків не виходила, бий і на старість”, – каже дружина Калитки на його погрози. Багатій деградує морально. Науку він вважає дитячою забавою, вчених – голодранцями. Його улюблена тема для розмов – гроші. Викриттю духовної нікчемності Калитки служить його груба та лайлива мова: “Та нехай їм чорт…”, “бодай той Бонавентура сказився…” тощо.

Це є

наскрізь сатиричний образ. Автор дошкульно висміює його безмежну любов до багатства: “Легко по своїй землі ходить. Глянеш оком навколо – усе

Твоє! Там череда пасеться, там орють на пар, а тут зеленіє вже пашниця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Викриття й засудження в образі Герасима Калитки хижацтва, жорстокості, ненаситної жадоби до наживи (за п’єсою “Сто тисяч”)