Зображення народного життя у повісті І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”
І. С. Нечуй-Левицький збагатив українську літературу творами про українську старовину, детально змальовуючи україн-ш. ку природу, звичаї і побут селян, традиції українців, їхні повсякденні справи. Послідовна розповідь про життя Кайдашів допомагає відтворити в уяві селянську садибу: хату, стайню, хлів, повітку, город, леваду. Автор добре знає життя селян, майстерно відображає деталі оселі. Життя українського села повністю пов’язане з хліборобським календарем та церковними святами. Родина Кайдашів, як і всі інші, живе за цими не одне століття
Здається, Гете сказав, що для того, аби скласти більш-менш’ повне уявлення про митця, треба знати його на схилі літ. Це незаперечно. Класик української літератури Іван Нечуй-Левищі кий пройшов на диво рівний і незмінний у своїх головних засадах життєвий і творчий шлях – від молодості до глибокої стм рості він залишався демократом і українським патріотом! вірним сином своєї землі. Творчість І. Нечуя-Левицького мала велику вагу в історії розвитку української літератури. З ім’ям видатного письмена ника пов’язане значне розширення жанрових меж української прози. Він не тільки блискуче розвинув традиції “малих” епії чних жанрів (оповідання, нарис), але створив новаторські зраз^ ки соціально-побутової повісті й роману (хоч роман цей ще іме4 нує за звичкою теж “повістю”). Крім того, Нечуй-Левицький працює в галузі драматургії, пише комедії, історичні драми, дру-3 кує художньо-етнографічні праці, науково-популярні нариси, мо-і вознавчі дослідження. Гідна подиву й шани його плідна творча! праця на протязі півстоліття. Чимала заслуга І. Нечуя-Левицького і в розвиткові літературної мови, яку він постійно поповнював багатствами українського фольклору та живої народної мови. На думку І. Франка, письменник виділяється в українській літературі “як по красоті і плавності складу, так і по силі та живості картин, вірності рисунка та тій хватаючій за серце теплоті чуття”.
Без того закономірного етапу, який пройшла українська література в творчості І. Нечуя-Левицького, не можна уявити прози П. Мирного, появи ранніх творів І. Франка, М. Коцюбинського та багатьох інших письменників. На новому етапі літературного процесу творцям суспільно-психологічного роману та короткої новели надто вже детальними здавалися етнографічні й соціально-побутові описи в творах славетного епіка, впадала в очі деяка одноманітність, повторюваність образних засобів. Але й наступні покоління вчилися у нього вдумливо спостерігати життя у різноманітних його проявах, створювати яскраві людські характери. “Наглядайте над народним життям, – радить Нечуй-Левицький літературній молоді, – сприймайте типи селян, розпитуйте про всякі сільські історії.
Поз того етапу, який пройшла українська проза в особі І. Нечуя-Левицького, важко уявити появу романів Б. Грінчен-изагалі історію великих епічних форм української прози, гі. менник виконав таку велику працю щодо поширення теми і ичних і жанрових меж, яку в інших, на той час більш розвинених літературах здійснювали цілі течії або покоління письменників. Художні твори автора “Миколи Джері”, “Бурлачки” пі Інших надбань української класики відомі не лише в Україні. Основна художня спадщина І. Нечуя-Левицького зберігає й іч. ін одні свою пізнавальну, виховну й естетичну цінність, впли-иіп на сучасного читача своєю вірністю правді життя і художньою переконливістю.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)