Жанр балади у творчості Гейне

З останньої третини 18 століття – з часів Гете і Шіллера – в Німеччині набула розквіту романсова і баладна поезія. Але у творчості романтиків балада певною мірою втрачає свій демократичний зміст і зв’язок з актуальними питаннями сучасності. Гейне відновив цю традицію.

Вже для ранньої балади «Гренадери» він запозичив сюжет із живої сучасності, що було на гой час незвичним. Від імені двох солдат розбитої наполеонівської армії, які мріють про повернення імператора, Гейне висловив своє незадоволення існуючим ладом. Балада набула політичного

звучання. В інших творах цього жанру Гейне використовував історичні сюжети, античні оповіді і легенди, переосмислюючи їх з точки зору сучасності.

Протягом усієї творчості Гейне цікавився народною піснею, легендою, казкою. В образах велетнів і гномів, русалок і ельфів продовжують жити язичницькі традиції. Язичництво, в розумінні Гейне, означало повнокровне прийняття життя, прагнення людей до земного щастя.

Поет стверджує право людини бути щасливою на цьому світі. Це право яскраво втілено у баладі «Лицар Олаф», де герой приймає смерть, здобувши кохання дочки короля. Це право стверджується і в баладі

«Фрау Мета».

Язичництво і християнство зіткнулися і в поемі «Тангейзер» – вільному переспіві строї німецької балади. У цьому творі Гейне модернізує первинний сюжет, перетворюючи поему на політичну сатиру сучасної Німеччини. Поет оспівує прийдешній дух свободи Німеччини. Тому вірші його сповнені земної краси, свіжості та сподівання оновлення:

Дні мої і навіть ночі

Нині повні неспокою –

Це весна в мої приходить

В сни зеленою луною.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Жанр балади у творчості Гейне