Патріотичний пафос балади А. Міцкевича “Світязь”

Адам Міцкевич – геніальний поет і мислитель, що приніс світову славу польській літературі. Син небагатого шляхтича-адвоката, він ще з раннього дитинства бачив і добре знав життя простого народу, уважно слухав народні пісні, легенди, казки, мотиви й образи яких лягли пізніше в основу його чудових творів – балад, віршів, поем. ” Батьківщина поета – хутір Заосьє біля містечка Новогрудок. Край дитячих літ назавжди залишився у серці майбутнього поета як одна з найсвітліших сторінок його життя.

Здобувши освіту на історико-філологічному

факультеті Віденського університету, він працює учителем у Каунасі. Бере активну участь у діяльності патріотичних організацій польської молоді, які ставили собі за мету боротьбу за свободу і незалежність Польщі. Молоді патріоти не хотіли миритися з тим, що їхня вітчизна – Польща – лежала роз’ятрена під п’ятою російського самодержавства, австрійського й прусського імператорів.

У жовтні 1823 року Міцкевича заарештовують і після тривалого слідства висилають за межі Польщі та Литви. Польське національно-визвольне повстання 1830 року застало поета у Римі. Поразку поляків у боротьбі за незалежність Міцкевич

пережив надзвичайно важко: у його вітчизні під нестерпним гнітом конав простий народ, зубожілий до краю.

Отже, мотиви визвольної боротьби польського народу за незалежність, патріотичні мотиви стали провідними у творчості великого поета.

Прикладами таких творів є поема “Пан Тадеуш” – енциклопедія життя польського народу початку XІX століття, поезія “Світязь”, присвячена Михайлові Верещаку, братові коханої А. Міцкевича.

За жанром це балада. І хоч у цій баладі є елементи фантастики (втоплена княгиня піднімається з дна озера і розповідає свою трагічну історію), але в основу покладені реальні факти боротьби польського народу за свою честь і незалежність. Сюжет поеми нескладний. Один із польських панів, діставши у спадок маєток з озером Світязь, вирішив розгадати таємниці, пов’язані з цим озером.

Кажуть, там сила нечиста гуляє,

Бенкети в озері править.

Хто проти ночі про це повідає –

Страшно і слухати навіть.

Часом пори там почуєш нічної

Поклики й грім під водою,

Стогін жіночий і брязкання зброї,

Вигуки дикого бою.

Збудував пан довгі човни й велів закинути рибалкам в озеро невід, звідки виплила чарівна, незвичайної краси дівчина, польська княжна, й розповіла, що

Тут, де сумні простягаються піски,

Аїр росте та купава,

Місто колись було сповнене блиску,

Пишна Туганів держава.

Місто це було прекрасне й квітуче. Але ось по Литві прокотилась тривога: із Росії наступає цар, військо його оточило місто. Князь Мендога, не маючи сили боронитися, написав листа до князя Тугана – батька дівчини – з проханням допомогти:

Княже, рятуй! Поможи, бо загину.

Сила іде нездоланна.

Батько вагається, бо незахищеними залишаються діти й жінки, а поділити своє військо не може, бо це мало допоможе князеві, що знаходиться в облозі. Тоді княжна каже:

Батьку, снагою і хистом

Допоможи Батьківщині.

Бог захистить нас.

Але сили були нерівними. У цій кривавій боротьбі загинули обидва князі разом із воїнами, а їх дружин і дочок поглинуло озеро Світязь, бо не схотіли вони неволю ганебну приймати.

Так врятувався народ безборонний,

Так ми уникли неслави.

Бачиш квітки? То дівчата і жони

Змінені в білі купави.

Отже, в цій баладі А. Міцкевич показав трагедію польського народу, який героїчно боровся за свою незалежність, але у нерівній боротьбі втратив її. Балада наштовхує читачів на роздуми: а чи все зробили поляки, аби відродити незалежність країни?..


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Патріотичний пафос балади А. Міцкевича “Світязь”