Василь Стефаник увійшов в історію не лише української, а й світової літератури як автор правдивих соціально-психологічних новел із життя галицького селянства. «Мабуть, ніхто до Стефаника не показав селянську душу хлібороба у такому повному освітленні,-
У своїй творчості В. Стефаник найчастіше звертається до галицького села з його горем, бідою і наругою над хліборобським родом. Новели письменника сповнені життєвої правди і сили, автор переймався чужим життям, чужим болем. «Я свою
Минуло багато десятиліть, відтоді як писав свої новели Василь Семенович Стефаник. Уже й часи ніби інші, і життя інше, але його твори досі хвилюють читача. Та що там хвилюють! Кожна новела проймає голову пекучою,
Творчість Василя Стефаника завжди сприймалася читачем як вираз трагічної долі галицького селянства. Та в новелах цього письменника є не тільки картини розпачу і горя. Його новели містять глибоку думку про вічне – життя і
Про що б не писав Василь Семенович Стефаник, у центрі розповіді завжди виступає людина з її проблемами, думами, переживаннями і прагненнями. Усі герої Стефаника, як говорив Марко Черемшина, або безнадійно хворі, або безнадійно вбогі,
Початок другого періоду літературної діяльності Стефаника припадає на роки імперіалістичної війни, під час якої Галичина стала ареною кривавих боїв між двома ворожими арміями. Палали села і міста, розорювались тисячі родин, гинуло мирне населення, вимучені
На межі ХІХ-ХХ століть у літературі та мистецтві в цілому утверджується новий стиль – експресіонізм (фр. expression – вираження). В українській літературі його започаткував В. Стефаник, традиції якого підтримали Тодось Осьмачка, М. Куліш, О.