Куліш М
Свою комедію Микола Куліш писав на «живому» матеріалі процесу українізації, запроваджуваної у 20-х роках. У своїй комедії драматург порушив проблему, яка його дуже хвилювала – бути чи не бути українській нації. Головний герой Мина
Українізація – короткочасний і малодосліджений період в історії нашої країни. Це була слабка спроба протиставити хоч щось повальній русифікації, яка тривала в Україні кілька століть, починаючи з царських часів і до радянських. Віками утверджувана
Двадцяті роки в житті нашої держави були найтрагічнішими, що наклало свій відбиток і на розвиток новітньої української літератури. І не дивний той факт, що лише сьогодні ми відкриваємо для себе нові імена українських літераторів,
Відомий літературознавець Н. Кузякіна відзначала, що М. Куліш розумів побудову соціалізму «як здійснення мрії про справедливе суспільство, в якому особистість розкривається в кращих своїх якостях». Отже, розкриття найкращих рис особистості – сенс будь-яких історичних
Проблема національного самовизначення в комедії М. Куліша «Мина Мазайло» Микола Куліш – одна з найтрагічніших постатей в історії української літератури доби розстріляного Відродження. У його творчому доробку порушуються питання одвічні, загальнолюдські. Ставлення до рідної
Неоціненним для української культури є творчий доробок, який залишив Микола Куліш. Він увів новітні жанри гумору та сатири, збагатив арсенал зображально-виражальних засобів п’єс Сюжет цієї комедії нескладний: новітній міщанин, службовець одного з управлінь Донвугілля
Микола Куліш жив і творив у добу великих соціальних перетворень. Він мріяв про такі часи, коли розквіту культури не буде заважати міщанство, коли свої автори будуть писати такі сатиричні твори, що можна буде говорить
У творчому доробку Миколи Куліша «Патетична соната» – це єдиний твір, у якому письменник звертається до трагічних сторінок громадянської війни в країні – періоду національного розбрату, оманливих ілюзій, невдалих пошуків політичних ідеалів, а ще-
Драма «97», перша частина трилогії про українське село 1919-1930 pp., є трагічним літописом загибелі українського села. У просторі п’єси зіткнулися дві руйнівні сили: революційний фанатизм та голод, породжений ним. Саме про це з великим
«Патетична соната» великою мірою ідейно випливає з «Народного Малахія»: Ілько, поет, який називає себе «Я» – наче продовження самого Малахія. «Проект негайної реформи людини» перетворюється в поетичну програму, щоб «над світом замаяв прапор «вічної