Твір на тему: “Собори, зведені Дамаскином”

Святий Іоанн був уродженцем Дамаску, саме звідси і походить його ім’я, з яким він став видатним діячем церкви. Батько Іоанна Сергій займав у тому місті високу посаду при дворі халіфа і займався збиранням податків з християн на користь мусульман. Вихованням Дамаскина займався дуже освічений сицилійський монах, якого батько Іонна купив на рабському ринку. За свідченням біографа Іоанна він з раннього віку виступав як богослов-письменник і великий ревнитель шанування іконографії. Відомий випадок, коли імператор Лев III Ісавр у 725 році видав

указ, згідно з яким наказувалося вести гоніння християн і знищувати православні ікони. І на цей указ Іоанн написав свій перший твір “Проти тих, що зневажають святі ікони”. У короткий час за першим твором з’явилися й інші два твори, в яких святий мужньо і рішуче обороняв святі ікони перед можновладцями.

Лев III Ісавр не мав ніякої змоги вплинути на Іоанна, тому він зробив підроблений лист, який начебто написав своєму імператору Іоанн. Суть цього листа була в тому, що арабська оборона сирійських міст дуже слабка та неграмотно вибудувана, і візантійський імператор без труднощів може захопити ці міста, потіснивши

арабський халіфат з території Близького Сходу. Цей фальшивий лист Лев III, начебто в знак доброї волі та заради покращення добросусідських стосунків, надіслав до халіфа і долучив до нього власного листа, в якому “викривав” чи не “найбільшого ворога халіфа” – Іоана. Мета такого вчинку була очевидна – усунути вплив Іоана на людей за допомогою самого халіфа і зробити це найвірнішим та найпростішим способом – звинуватити у державній зраді.

У ті часи інтриги при дворі можновладця були звичною справою, тому викриття “зрадника” увінчалося успіхом. Халіф, повіривши ворожому наклепу, наказав привселюдно відтяти Іоанну праву руку, навіть не проводячи ніякого слідства. Після такого покарання Іоанн зумів випросити у халіфа, щоб відтяту руку йому повернули. У своїй кімнаті він гаряче молився до Пречистої Діви Богородиці про своє зцілення. Коли ж після довгої молитви Іоанн заснув, то уві сні йому з’явилася Божа Мати і звернулася до святого. Вона сказала Іоанну, що його молитва буде вислухана. Диво, але святий прокинувся вже зі здоровою рукою. Сам халіф був надзвичайно здивований і завдяки цьому випадку погодився у власній неправоті, щиро розкаявся та попросив у Святого Іоанна вибачення. Саме цьому моменту з життя святого належить поява ікони Божої Матері “Троєручиця”

Святий Іоанн Дамаскин був надзвичайно талановитим поетом, філософом і богословом. Свою світську освіту, яку отримав при дворі халіфа, Іоанн доповнив духовним зростанням та богословськими знаннями, довгий час перебуваючи у монастирі. Займаючись збором поглядів засновників церкви на ту чи іншу систему богословських знань Іоанні ніколи не обмежувався формальним підходом до цієї справи. Отримані знання Іоанн упорядковував, самостійно переосмислював і викладав у вигляді власних теорій і чітких понять. Видатна роль Святого Іоанна Дамаскина в справі розвитку та розповсюдження християнства була визнана Папою Левом XIII, який у 1890 році надав йому найпочесніше серед діячів Церкви того часу звання Вчитель Церкви. Іоана Дамаскина дуже рано почали шанувати як святого і, як наслідок, його життя було огорнуте великою кількістю домислів та легенд. Таку популярність у широких верствах християн, швидше за все, спричинив той факт, що святий відмовився від особистого високого владного становища і змінив його на чернече життя, а також завдяки своїй принципіальній позиції у питаннях віри. Не менше сприяла великій відомості Святого Іоанна Дамаскина незвичайна кількість авторських піснеспівів, які увійшли до традиційного богослужіння.

Доволі значну та різнопланову богословську спадщину Святого Іоана Дамаскина можна умовно розділити на догматичні, полемічні, аскетичні, історичні та екзегетичні твори, а також гомілії й гімни. Але усі вони стали великим надбанням християнства та сприяли його розвитку у багатьох країнах світу. Ці твори і стали храмами Святого Іоанна Дамаскина, які він усе своє життя будував не з піску та цегли, а з правдивого святого слова. Мабуть, тому ці храми й пережили багато століть, залишилися уцілілими після усіх історичних катаклізмів і дійшли до нас у первозданному вигляді.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Твір на тему: “Собори, зведені Дамаскином”