Художня спадщина Панаса Мирного відображає цілу епоху – від скасування кріпосного права до жовтневого перевороту 1917 року. Письменник-новатор запропонував нові жанри. Першим психологічним романом став його роман “Хіба ревуть воли як ясла повні?”. У ньому розповідається по життя селян у пореформенний період.
По-різному складалися долі простих людей. Одні своєю працею піднімалися, досягали чогось у своєму житті, а інші опускалися на саме соціальне дно. Таким типовим представником селянства є Чіпка Варениченко – головний герой
твору, з яким знайомимся в один з найкращих моментів його життя, коли він зустрічає свою “польову царівну”. Зустріч з Галею є ще одним світлим епізодом з важкого життя Чіпки. Ще з дитинства доля не була прихильною до нашого героя. Дитяче товариство його не приймало, громада – не визнавала. З ранніх літ він чув лише образи і насмішки, відчував приниження і стусани. Отримавши власну землю непосильною працею, Чіпка домігся поваги односельчан. Він був дуже наполегливим і працелюбним, тому став хорошим хазяїном. Матері, повчаючи своїх синів ставили його в приклад. Але згодом, коли парубок став безземельним, громада
його і відкинула. Відчуття власного безсилля привело Чіпку до чарки, в яку він став частенько заглядати. Він познайомився з “сумнівним товариством”, що любило легку наживу. Під їх впливом молодик скотився на саме дно життя, чим гірко засмутив свою матір. Однак добро в ньому на деякий час перемогло. Чіпка налагодив стосунки з матір’ю, одружився з коханою Галею. Згодом він облаштував господарство, почав безкорисливо допомагати тим, кому потрібна була його поміч. Тепер він соромився стежки безпуття, якою раніше йшов. Тому, коли стали обирати членів земської управи, селяни, всупереч волі чиновників, обирають Чіпку. Вони довіряють йому і покладають на нього великі сподівання. Але найгірше, коли від людини забрати мрію, якою вона жила. А з Чіпкою так і сталося. Ця кривда стала останнім поштовхом, що зламала життя молодого чоловіка, зіштовхнула його на стежку сліпої помсти. Роздвоєна свідомість призвела до найгіршого – цілковитої безконтрольності дій і вчинків, повної втрати честі, совісті, сумління. Навіть кохана дружина не могла зупинити Чіпку у його сліпій помсті, а згодом – у кривавих злочинах. Він став “пропащою силою”. Нажаль, вже ніщо не могло його зупинити на цій кривавій дорозі.
Ще від народження в кожної людини закладено добро та зло. Якщо життям руйнуються духовні цінності – перемагає зла сторона людської суті. Так сталося з нашим головним героєм. Він кривдив людей, а вважав це помстою за лихо у своєму житті. Він звинувачував всіх: і життя, і суспільство, і людей, але тільки не себе. Чіпка ніколи не був у безвихідному становищі. Він просто не хотів нічого змінювати. Не всякими вчинками можна добитися правди і тому треба думати, як боротися зі злом і не заподіяти більшого непоправного лиха. Через це я переконана, що хоч Чіпка і частково був жертвою суспільства, але ніяких виправдань його діям бути не може.
