Стислий переказ повести Гоголя: Вій
Розміщено від Tvіr в Суббота 22 мая
Сама довгоочікувана подія для семінарії – вакансії, коли бурсаки (казеннокоштні семінаристи) розпускаються по будинках. Групами вони направляються з Києва по великій дорозі, заробляючи їжу духовною піснею по заможних хуторах. Три бурсаки: богослов Халява, філософ Хома Брут і ритор Тиберий Горобец, – збившись у ночі з дороги, виходять до хутора. Баба господарка пускає бурсаків переночувати з умовою, що покладе всіх у різних місцях. Хома Брут уже збирається заснути мертвецки в порожньому овечому хліву,
Хому призиває до себе ректор і наказує їхати
За вечерею бурсак слухає оповідання Козаков про витівки панночки-відьми. До ночі його замикають у церкві, де коштує труна. Хома відходить до криласу й починає читати молитви. Відьма встає із труни, але натикається на обкреслений Хомой навколо себе коло. Вона вертається в труну, літає в ньому по церкві, але голосні молитви й коло захищають Хому. Труна падає, що позеленів труп встає з нього, але чується віддалений лемент півня. Відьма падає в труну, і кришка його захлопується.
Удень бурсак спить, п’є горілку, тиняється по селищу, а до вечора стає усе задумливіше. Його знову відводять у церкву. Він креслить рятівне коло, читає голосно й піднімає голову. Труп коштує вже поруч, вперив у нього мертві, що позеленіли очі. Страшні слова ведьминых заклинань вітер несе по церкві, незліченна нечиста сила ломиться у двері. Лемент півня знову припиняє бесівське дійство. сивим Хому, Що Став, знаходять ранком ледве живого. Він просить сотника відпустити його, але той загрожує страшним покаранням за неслухняність. Хома намагається бігти, але його ловлять.
Тиша третьої пекельної ночі усередині церкви вибухає тріском залізної кришки труни. Зуби відьми стукають, з вереском несуться заклинання, двері зриваються з петель, і незліченна сила чудовиськ наповнює приміщення шумом крив і царапаньем пазурів. Хома вже співає молитви з останніх сил. “Приведіть Вія!” – кричить відьма. Приосадкувате клишаве чудовисько із залізною особою, проводир нечистої сили, важкими кроками вступає в церкву. Він наказує підняти йому віка. “Не дивися!” – чує внутрішній голос Хома, але не втримується й дивиться. “От він!” – указує Вій на нього залізним пальцем. Нечиста сила кидається на філософа, і дух вилітає з нього. Уже другий раз кричить півень, перший прослухали парфуми. Вони кидаються ладь, але не встигають. Так і залишається навіки стояти церква із завязнувшими у дверях і вікнах чудовиськами, обростає бур’яном, і ніхто не знайде до неї тепер дороги.
Довідавшись про долю Хомы, Тиберий Горобец і Халява поминають у Києві його душу, містячи після третього кухля: пропав філософ тому, що побоявся.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)