Слава стрільців (наші духовні провідники)
Здавалося, що вся Європа з нетерпінням очікувала початку XX століття, бо його початок віщував багатьом народам волю. У цей час розпадалися імперії, виникали нові держави в нестримному прагненні до правди, незалежності, справедливості й свободи.
На той час українцям здавалося, що панська влада, чужинська неволя мають зникнути. Перша світова війна (1914-1918), насамперед, була крахом двох великодержавницьких хижаків: цісарської Австро-Угорщини й деспотичної царської Росії. Саме вони тримали Україну своїми залізними кігтями примусу й тортур. Україна
На сході й заході нашого краю постали дві республіки: УHP (столиця – Київ) та ЗУНР (столиця – Львів). І сталася знаменна подія – 22 січня 1919 року відбулося об’єднання в єдину державу – Українську Народну Республіку (УНР). На жаль, її існування було нетривалим, але значущим. Цей момент історії показав, що ні Росія з її імперськими амбіціями, ані гонорова Польща зі своєю пихатістю шляхтичів не хотіли від України нічого, крім українського хліба й сала. Врешті, завжди находиться протидіюча сила. В історії
Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну та й розвеселимо!
(С. Чернецький)
Історія січових стрільців, напевно, одна з найкращих сторінок такої безмежної любові до рідного краю, до рідних порогів, народної моралі й глибокого шанування прадавніх звичаїв.
Популярність стрілецьких пісень була настільки великою, що вже за радянської влади їх змушені були друкувати в різних пісенних збірниках, лише “підкоректувавши”, тобто замінювали деякі слова, аби вони не вказували на те, що це стрілецька пісня:
Гей, видно село, широке село під горою,
Гей, там ідуть стрільці, січовії стрільці до бою.
Іде, іде військо крізь широке поле,
Хлопці ж бо то, хлопці, як соколи!
(Л. Лепкий)
Січові стрільці – це, насамперед, приклад відданого служіння рідному народові, рідному краєві. Слід більше приділяти уваги таким патріотичним сторінкам нашої історії, вивчати історію січових стрільців не одним абзацом у підручнику історії, а окремим курсом. І поетичну творчість теж слід вивчати окремим розділом літератури. Саме люди такого гатунку можуть стати для нас духовними провідниками, прикладом самовідданості й безмежної віри у вільне прийдешнє України.