Шлях Марії – шлях кожної українки, шлях багатьох жінок-трудівниць
Утвердження доброти, правди і милосердя в творчості Григора Тютюнника Всі твори Григора Тютюнника об’єднує ідея гуманізму, високий ідеал простої людини, яка, живучи здебільшого у складних соціальних і матеріальних обставинах, без достатку, сповідує святі закони народної моралі, правди і милосердя. Усе написане цим прекрасним майстром слова умістилося в двох томах. Здається, небагато. Однак цінність літературної спадщини митця визначається не обсягом, а змістом, потребою в його книжках. А вони ж необхідні нам, бо правдиві, чесні, гуманістичні.
Коли Радянська Армія звільнила рідну землю від загарбників, Григір пішов учитися в Зінківське ремісниче училище. Потім працював, служив на флоті. І знову вчився – у Харківському університеті. Там і почав писати. Одними з перших творів були повісті “Вогник далеко в степу”, “Облога” і “Климко”. Усі вони автобіографічні. Однак їх значення цим не обмежується, бо повісті не тільки розкривають нам сторінки життя письменника, а й передусім відтворюють певні періоди в житті українського народу (початок війни, роки фашистської окупації, повоєнні часи), показують, як формувалося й жило покоління, дитинство якого припало на війну, а змужніння – на нелегку відбудову зруйнованого. Отож ця трилогія (так з повним правом можна її назвати) – високохудожня історико-психологічна хроніка цілого етапу в житті нашого суспільства. Повість “Климко” переносить нас у тяжкі часи фашистської окупації України. Це трагічна подорож самого Григора Тютюнника. Війна застала Г. Тютюнника в Донбасі, а голод змусив повернутися на Полтавщину. Але автобіографічність не означає абсолютне відтворення хроніки життя Тютюнника. Герой повісті “Климко” йде не на Полтавщину, а по сіль, щоб потім продати її і врятувати від голоду улюблену вчительку з донькою-немовлям і себе з другом. Однак в основі твору – враження від того пам’ятного походу хлопчика тяжкими дорогами війни.
Климко та Зульфат зустрічають на базарі свою вчительку Наталію Михайлівну. Саме тоді у друзів з’явилося благородне бажання допомогти їй, адже вона з малою дитиною опинилася в безвиході. З цього часу хлопчики і візьмуть на свої слабенькі плечі усі турботи про вчительку та її доньку. Чудово розкривається характер героя, коли Климко з шевцем врятували незнайому їм дівчину від Німеччини, хоч могли поплатитися за це життям. В цьому епізоді автор показав, як навіть в екстремальних ситуаціях справжні люди залишаються людьми, виявляючи співчуття й милосердя до інших. Зворушливою є розповідь про перебування Климка в тітки Марини, яка виходжувала його в гарячці і хотіла навіть залишити в себе – всиновити. Але Климко, хоч йому й подобалося у доброї жінки, не погодився, бо відчував відповідальність за життя Наталії Михайлівни та маленької Олі. Це і є саме доброта і самовідданість людської душі, про яку писав Г. Тютюнник. Страшна смерть хлопчика – безкорисливої, милосердної і відчайдушної душі, що жила для добра. Всі ці епізоди важливі, бо саме вони розкривають авторський задум – основну думку повісті: діти війни виявили таке милосердя, яке й дорослим інколи було не до снаги.
За благородство свого серця, безкорисливість і доброту Климко заплатив власним життям. Фашистська куля дістала серця, і він навіть не встиг востаннє обізватися на поклик Зульфата, який щодня виходив до станції виглядати його і нарешті зустрів… Здається, що такий кінець жорстокий і несправедливий. Однак війна завжди несправедлива: гинуть найкращі, які виявляють максимум благородства, доброти і милосердя. Отже, ще одна ідея повісті – прокляття війни.
Усе хороше в житті приходило до Григора Тютюнника із запізненням. Не юним він поступив в університет, лише в тридцять років було надруковане перше оповідання і надто пізно (аж по смерті) прийшли до письменника гідні його таланту шана і слава. Морально-етичний і художній потенціал творчості Григора Тютюнника надзвичайно високий. Як і кожна справжня література, мистецька спадщина письменника була, є і буде сучасною, бо вічними залишаються принципи добра, правди, милосердя, які великий гуманіст проголошував у своїх творах які ми тільки прагнемо утвердити в житті.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)