Через деякий час багато чого змінилося в житті героїв казки “Пані Метелиця”. Отже, стара пані нагородила пасербицю за працелюбність і чесність золотом. Дівчина була доброю, милосердною. Адже вона безкорисно допомогла і печі, і яблуньці.
В 1869 році Лев Миколайович Толстой закінчив свою шестирічну роботу над історичним романом-епопеєю “Війна й мир”. Хоча письменник уважав саме мирне життя теперішнім життям людини, у центрі уваги автора – оповідання про Вітчизняну війну.
Л. М. Толстой казав, що твори А. П. Чехова зрозумілі і споріднені не тільки всякому росіянину, але і усякій людині взагалі. Дійсно, головною темою творчості Чехова (як Толстого і Достоєвського) став внутрішній світ людини.
Нікого вже не дивує, що в багатьох країнах існують пам’ятники літературним героям. У Данії – андерсеновской Русалочке, у Голландії – комісарові Мегрэ, в Іспанії – Дон Кихоту. Але в Італії, у Вероні, існує унікальний
Мальви – справжні королеви у літньому українському садку. Вони ніжні, пишні, яскраві. Квіток мальви на її високій, довгій та міцній стеблині дуже багато. Тому здається, що мальва – це суцільна велика квітка. Мальви в
Традиція людства – встановлювати пам’ятники на честь видатних особистостей. Завдяки талантові Артура Конан Дойля ми знайомі зі знаменитим детективом Шерлоком Холмсом, пам’ятник якому встановлено на Бейкерстріт, де, за словами письменника, і жив видатний детектив.
А віз і досі там. Цей крилатий вислів походить із популярної байки Івана Крилова “Лебідь, Щука і Рак” (1814 р.). У творі розповідається про те, як Лебідь, Рак і Щука вирішили разом везти завантажену
Так споконвіку було: Одні упирались з ганчіркою у руціі А другі тяглися до стяга зорі… М. Хвильовий У кінці Пушкінської вулиці міста Харкова, за студентським гуртожитком “Гігант” колись дуже давно знаходилось міське кладовище, яке
Однією з найболючіших і найактуальніших проблем для сучасної України є проблема еміграції її громадян до інших країн. Зрозуміло, що емігрувати за межі рідної країни змушені люди, що з різних причин не можуть повноцінно жити
Пишне, загадкове, нетлінне, старовинне, але кожного разу нове… Таким постає переді мною “Слово про похід Ігорів” – пам’ятка, знахідка якої розбила вщент усі минулі уявлення про рівень давньої літератури України-Русі, породила стільки суджень, гіпотез,