Роздум: Проблеми моральності в сучасній літературі
Розміщено від Tvіr в Суббота 22 мая
Найважливіше з людських зусиль – прагнення до моральності. Від нього залежить наша внутрішня стійкість і саме наше існування. Тільки моральність у наших вчинках надає красу і достоїнство нашого життя. Зробити її живою силою і допомогти ясно усвідомити її значення – головне завдання утворення. Альберт Ейнштейн
“Людина народжується не просто для того, щоб їсти і пити. Для цього було б набагато зручніше народитися дощовим хробаком”, – так писав Володимир Дудинцев у романі “Не хлібом єдиним”.
Комсорг Євгеній Столетов прагне жити по правді, глибоко вірить у добро, справедливість, чесність. І звичайно, він неминуче зіштовхується з людиною, що давно продала совість, що живе заради вигоди, що обманює людей і державу. Це майстер Петро Гасилов. Роман писався в роки, коли процвітали обман і лицемірство, тому смерть Женьки була неминучим фіналом. Моральні проблеми знаходимо і у творах Валентина Распутіна. У повісті “Живи і пам’ятай” автором поставлене питання: чи справедливо вважати злочинцем людину, яка чесно воювала три роки, якій після поранення смертельно схотілося додому? Міркувати можна по-різному, але по-людськи шкода Андрія Гуськова, що потрапило під репресивну машину. Чингиз Айтматов у своїх книгах завжди прагнув показати людину, що шукає своє місце в житті. З особою силою це виявилося в його романі “Плаха”. Письменник зізнається, що в цьому добутку хотів би “відбити всю складність світу, щоб читач разом із мною пройшов через духовні простори і піднявся на більше високий щабель”.
Роман Айтматова різноплановий. Ми бачимо людей, що прагнуть до наживи за всяку ціну: будь то винищування тварин, або продаж наркотиків, або пряме вбивство. Ми бачимо і звертання письменника до вічної теми розп’ятого Христа. Угадуємо тут подібність із романом М. Булгакова “Майстер і Маргарита”. Глибоко символічна доля вовчої пари. Але особливо хотілося б сказати про нетипового для радянської літератури героя. Це Авдій Каллистратов, що шукав сенс життя в Богу. Але в духовній семінарії він не знайшов себе, він хотів сам знайти свого Бога. Юнак іде в світ. Подібно пушкінському пророкові “дієсловом палити серця людей”, подібно Лєрмонтовському – проголошувати “любові й правди чисті навчання”. Він сподівається за допомогою слова очистити і відродити душі занепалих людей.
Але правда життя сувора. Важко достукатися до душ злочинців. Його б’ють, Авдій чудом залишається живий. У лікарні зустрічає свою любов і в любові, здається, знаходить себе. Але такій людині важко жити у світі зла, лицемірства, наживи. Його статтю про наркоманію не друкують: вона занадто правдива. У зіткненні з винищувачами сагайдаків Авдій гине. Гине, як мученик, як Христос. Далекий від філософії чабан Бостон теж шукає сенс життя. Бачачи ненормальні відносини, що зложилися в його господарстві, він болісно міркує: “Якщо я не хазяїн своїй справі, хтось зрештою повинен же бути хазяїном?” Чабан бачить сенс життя в чесній роботі, у любові до тварин, до землі, у збільшенні багатства суспільства, у порядності у відносинах з людьми. Однак його чесність і відданість роботі так само, як у Столетова і у Каллистратова, входять у суперечність зі сформованою системою загальноприйнятого обману, духом наживи. Доля переслідує Бостона. Фігура його стає по-шекспировські трагічною. Під час переходу на нове пасовище гине його друг. Потім умирає його дружина. Навколо нової дружини, вдови друга, починаються плітки. Нарешті, природа мстить людям, обравши його несправедливою жертвою. Скривджені іншою людиною, вовки несуть дитину Бостона. Доведений до розпачу, чабан скоює вбивство. Так лихоліття, відсутність віри в суспільстві продовжує трагічний конфлікт між чесним і безчесним. Плахою кінчається життя Авдія і плахою же – життя Бостона. Сходить на свою плаху і Онисимов, герой твору Олександра Бека “Нове призначення”. Це високого рангу апаратник, голова державного комітету, наближений Сталіна. Об’єктивно це людина, що володіє почуттям боргу і дивною працездатністю. Особиста його відданість
Сталіну безмежна, незважаючи на те що його брат загинув у таборах. У цій відданості він і знаходить свій сенс життя, вимагаючи такої ж відданості і повної віддачі в роботі від своїх підлеглих. Але письменник підкреслює, що помилкове розуміння боргу ламає і спотворює природу людини. Виникає “дивна хвороба” – результат “помилки двох протилежних імпульсів – наказів, що йдуть від кори головного мозку, і внутрішніх спонукань”. Зрештою людина починає творити зло, виправдуючись боргом. Саме тому на Онисимова так подіяло викриття культу особистості – загублені сенс життя і впевненість у правоті.
Він так і не зміг “вилізти душею з тих часів”, як радив йому Челишев. І недарма автор “нагороджує” героя невиліковною хворобою, адже він іде разом зі своїм часом. Так, роман говорить про те, що свій сенс життя кожна людина зобов’язана знайти сама, ніхто не може дати його в готовому виді. Таким чином, сучасні письменники, розглядаючи проблеми моральності, успадковують традиції класичної літератури – високогуманної і разом з тим дуже вимогливою до людини.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)