Особливості композиції роману М. Булгакова “Майстер і Маргарита”

Композиція – це організація художнього твору, співвіднесеність і взаємодія його компонентів, яка забезпечує єдність форми й змісту. Вона залежить від особливостей художнього мислення письменника і жанрових ознак його твору, вона включає в себе єдність усіх образних засобів і принципи їх співвідношення й групування, конфлікт і розстановку персонажів, вставні новели й ліричні відступи. Усі художньо-образні засоби організації матеріалу підпорядковані законам композиції: художня деталь, портрет і пейзаж, інтер’єр, паралелізм сюжетних

ліній, контрапункт, парні образи й листування героїв, перехресні характеристики, авторські-описи, літературний монтаж, підтекст…

Роман у романі М. Булгакова – це не механічне чергування розділів. Спалений у пічці твір Майстра (так званий “внутрішній” роман) відроджується, наче Фенікс з попелу, тому що він пов’язаний із персонажами роману “зовнішнього”. Він – не лише обгорілий зошит і пам’ять Маргарити, не лише розповідь на Патріарших і сни “Івана Бездомного з дому божевільних”. Із “зовнішнім” романом його єднає образ Алоїзія Могарича, зрадника, якого Майстру змальовувати “нецікаво”,

тому шо вже був у його творчості Іуда. І є редактор, який питав Майстра, хто йому підказав написати роман на таку тему, – тому редактору, мабуть, були дуже знайомі почуття Пілата. І літератори, які цькували нового колегу, – із тих самих міркувань що й Каіафа. Воланд правий: змінилися часи, а люди лишилися такі самі: вони легковажні й полюбляють гроші, і хоч їх і зіпсувало квартирне питання, вони милосердні. 1 так само, як у часи Іуди й Пілата, щодня змушені обирати: донести “куди слід” чи ні, ризикнути чи не варто? І чи йти уночі кудись за місто – заради кохання?

Але інтертекстуальні зв’язки єднають не лише “зовнішній” і “внутрішній” романи “Майстра й Маргарити”, а їх разом – із “об’єктивною реальністю, даною у відчуттях”. Вони включають у твір Булгако-ва й усю культуру людства. Від євангельських текстів до опери “Фа-уст” і написаних попередниками “комічних енциклопедій російського життя” – “Мертвих душ” Гоголя й пригод Остапа Бендера Ільфа й Петрова.

Булгаков працював над романом “Майстер і Маргарита” майже п’ятнадцять років. Ретельно змальовував характерні риси персонажів, добирав деталі – змістовні й виразні, мішав епос із лірикою, а драму з гротеском. Вдосконалював образну систему, відкидав зайве, втілюючи свою відчайдушну надію на те, що рукописи не горять, а люди залишаються людьми – що б із ними не робили. Тому роман і здається простим на перший погляд – це простота досконалості. У головному творі усього життя Булгаков поставив діагноз радянській Росії і призначив лікування: культура й милосердя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Особливості композиції роману М. Булгакова “Майстер і Маргарита”