Найвидатніші здобутки епохи Просвітництва
Просвітництвом вважають етап розвитку європейської культури кінця XVІІ – початку XІX століття. Раціоналізм, розум, наука – ці три поняття виходять на перший план. Основою ідеології Просвітництва стає віра в людину. Вісімнадцяте століття – це час великих надій людини на себе та свої можливості, час віри в людський розум і високе призначення людини. На початку цього століття в Європі не було романів – їх не існувало в нашому, сучасному розумінні цього слова. Широко були популярними рицарські романи з фантастикою, незвичайними пригодами.
Звичайно, не можна не згадати таких відомих людей, як Вольтер, Дідро, Руссо… Ціле розмаїття жанрів від наукової енциклопедії до роману виховання з’являється в цей період. Вольтер у зв’язку з цим сказав: “Усі
Письменником першої величини цього періоду є Вольтер. Саме про нього сказав Віктор Гюго, що це не людина, це ЕПОХА. Вольтер і дотепер має славу видатного вченого, філософа, поета. Що можна знайти у, “Філософських листах” Вольтера? Принципи філософії, які й тепер є актуальними: терпимість, право на вільне висловлення власної думки. А як щодо релігії? Це також була гаряча тема. Виявляється, просвітителі, зокрема Вольтер, не відкидали існування Бога, але відкидали вплив Бога на долю людини. Людина мала користуватися власним розумом, а не покладатися на фатум чи волю Божу, бо інакше довелося б визнати, що від людини нічого не залежить, усе в руках Божих. Ні! – стверджували просвітителі. Людина має бути активною, мислячою істотою та власними руками будувати долю. Хоча в “Простакові” Вольтер усе ж таки показав Геркулеса, якого підкорила собі цивілізація. Здоровий глузд природної людини не зміг перемогти таких “досягнень цивілізації”, як безчестя, блюзнірство, лицемірство.
“Розум сформував людину, але в житті нею керує почуття”, – твердив Жан Жак Руссо. Що ж важливіше – розум чи почуття? Про це сперечалися видатні уми епохи. Чудовою відповіддю на запитання “Що таке Просвітництво?” є слова Канта: “Просвітництво – це вихід людини з неповнолітнього віку”. До певного часу людина знаходиться під впливом своїх вихователів, вчителів. Але приходить час – і вона має стати самостійною та надалі вільно й публічно користуватися власним розумом. Правда, для цього їй доведеться поборотися з двома ворогами: лінощами та боягузтвом. До чого ж, зрештою, приводить людину свобода слова, розвиток уяви й розуму? Правильно. До революції. Адже вільний вияв думок дає можливість розвивати себе, прагнути досконалості в усьому, і людина не хоче жити по-старому, вона прагне нового, кращого. Виникає історичний конфлікт – революція. Просвітителі хотіли достукатися до людської свідомості та розтлумачити, що розумом можна вирішити всі конфлікти. Але енергія мас була вивільнена та часто ставала некерованою, тому призводила до насильницьких методів зміни соціального устрою. Гете й Шіллер ілюзорно мріяли, що суспільство можна переробити за допомогою мистецтва… Ідея прекрасна, але на практиці не реалізувалася.
На завершення хотілося б звернутися до епохального твору Вольфганга Гете – “Фауст”. Це найвеличніший твір світової літератури про значення людини та сенс її існування на землі. У людини завжди були свої особливості – вона часто незадоволена тим, що має, завжди прагне ідеалу. І Фауст готовий закласти душу, аби ще раз пройти життєвим шляхом. До чого це призводить? Чи знайдений ідеал? Чи можна досягти щастя, не приносячи комусь нещастя? Багато запитань поставлено філософом перед людством, і відповіді на них людина шукає вже не одне тисячоліття. У “Фаусті” закладений цілий комплекс політичних, соціальних, теософських, філософських проблем. У цьому творі авторові вдалося показати і зміну історичних формацій на землі, і модель світу.
Велике значення мала епоха Просвітництва для розвитку людства, для його самопізнання. Просвітителі наблизилися до інтересів людини, поставили її в центр Всесвіту.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)