Кун, Шварц, Макс Мюллер
Нове напрям науки було створене Німеччини братами Грімм, ми – Буслаевым. Казка було оголошено відбитком первісного міфу. Ця думка сприйняли, проте, цілком однобічно, тож до міфу затулив інтерес до казці. Фольклористика, отримавши в 50-60-х роках ХІХ століття широкого розмаху вже що продемонструвала численні скарги й різноманітні інтереси, перетворюється на міфологію, до науки про міфах. Молодші послідовники нового вчення й не так розвинули, скільки спотворили і звузили його. Зовні, щоправда, спостерігалося деяке розвиток убік охоплення нових
До кола порівняльного вивчення втягуються ведическая поезія і античність. Це і “давнина”.
Тут має бути названо Адальберт Кун зі своїм колись знаменитим працею “Зішестя вогню й божественного напитка”182. Ця робота присвячена не казці, а міфу про Прометея, але він справила впливом геть подальше вивчення казки. Кун вперше втягує до кола вивчення Веди, т. е. книжки пісень, виконувалися під час жертвопринесень в древньої Індії.
Знайти сюжет чи навіть натяк нею в Ведах означало довести індоєвропейське походження міфу. Кун, хороший санскритолог, знаходить ім’я Прометея в Ведах, де вона
Буд. Представники цього напряму можуть називатися “міфологічної школою”. Вони оголошували себе послідовниками братів Грімм, хоча подібних тлумачень ми знаходимо ні з статтях, присвячених казці, ні з “Німецької міфології” Якоба Грімма.
Щоправда, у Вільгельма Грімма є робота, присвячена Поліфему, де зараз його розглядає очей Поліфема мов сонце. Однак у іншому ми бачимо в Гриммов ніяких спроб тлумачення міфів.
Мифологами всякий міф, отже, і всяка казка, сприймається як відбиток релігійних вірувань у сонці, в місяць, в зірки й т. буд. Якоб Грімм обурено відкидає такий спосіб тлумачення.
Найяскравіше новий напрям виражено в двотомному праці Вільгельма Шварца “Поетичні погляди на природу греків, римлян і германців стосовно них до міфології первісних часів”. Праця цей і двох томів, озаглавлених: тому І – “Sonne, MondundSterne”, тому ІІ – “WolkenundWіnd, BlіtzundDonner” (т. e.
“Сонце, місяць і зірки”, “Хмари і, грім і блискавка”). У цьому вся праці вперше застосована міфологічна экзегеза, сводящая будь-який сюжет до уявленням про явищах небесного світу. За теорією Шварца міфологія виникає з спостережень за боротьбою двох сил – світла й темряви. Їх чергування і зміна викликає думка про близькість та кревність з-поміж них. День і ніч видаються матір’ю, та сином, братом і сестрою тощо.
Буд. І це стверджується для зими й літа.
Перемога завжди належить світлого початку. Так, Шварц мотив змееборства пояснює як перемогу сонця над заслоняющими його хмарами. Ми не будемо полемізувати з установками цієї школи – їх ненауковість, повна довільність сьогодні очевидні. Однак у свого часу ця була настільки сильний, що затулила собою всяке справді наукове вивчення казки.
Третім великим представником цієї школі Заході був Макс Мюллер, з походження німець, переселившийся до Англії, прийняв професуру в Оксфордському університеті, і писав англійською. М. Мюллер – великий санскритолог, видавець і перекладач “Ригведы”, автор історії санскритської літератури та т.
Буд. У спосіб тлумачення міфів не вносить жодних знахідок, вважаючи їх іносказаннями, пов’язані з спостереженнями небесної життя й переважно сонця. Але Мюллер намагається пояснити виникнення міфів, пояснити самий факт іносказання. Він шукає пояснення у сфері мовних явищ.
Теорія його коротенько зводиться до того що, що спочатку предмети позначалися через їх ознаки. Та оскільки безліч предметів мають одні й самі ознаки, предмети могли заміняти один інший. Так, очей блищить, і сонце блищить, звідси сонце позначається оком. Кінь має швидкістю, а й сонячний промінь має швидкістю, звідси позначення сонячного променя через коня. Змія і хмара мають ознаками рухливості й темноти – і хмара іменується змієм.
Безліч предметів і безліч ознак перекривають одне одного – звідси виходить позначення одного предмета різними словами, і навпаки – позначення одне слово різних предметів. Назва переноситься з однієї предмета в інший. Уся теорія Мюллера можна назвати теорією метафор. Так, змій є метафора хмари тощо.
Буд. Сам Мюллер назвав процес позначення одних предметів через інші “хворобою століття”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)