Калейдоскоп казкових образів у вступі до поеми О. Пушкіна “Руслан і Людмила”

Чи знайдемо ми хоч одну людину, яка б не долучилася до чарівного світу ка­зок? Жодної! Я в цьому впевнена. Мені здається, що казки є колискою характе­ру кожної людини. Адже саме вони, окрім мами і тата, є першими вихователя­ми дитини. Казкові герої навчать розпізнавати добро і зло, бути сміливими і мудрими, не відступати перед труднощами, бути вірним своїм друзям. Одним словом, казки – це джерело народної моралі.

У вірші “Край лукомор’я дуб зелений” О. Пушкін виступає справжнім ча­рівником, який дозволяє читачеві потрапити у світ

казкових образів. Мить – і в моїй уяві з’являється старезний дуб, який знає всі таємниці мешканців Країни Казок. А ось подивитися на мене вийшов учений кіт. Він сидить на золотому ланцюзі, тому вже довго не мав співбесідника. Тепер у нього з’явилася можливість поспілкуватися, він із задоволенням повідає вам таємниці чарівного лісу.

А ось із-за дерева поглядає лісовик. Давненько в його володіннях не з’являлася жива душа. Не встигла я змигнути оком, як серед гілля з’явилася Русалка. І перша думка виринула у голові: “Русалка і на дереві?” А її наздоганяє інша: “Та це ж казка!” Тоді на твоєму шляху,

як грибок після дощу, з’явилася хатка на курячих ніжках. Цікаво, як Баба-Яга потрапляє у свій химерний будиночок, якщо в ньому немає ні вікон, ні дверей? Придивляюсь і бачу довкола хатинки сліди “нечуваних страхіть”. За мить на піщаному березі з’являються тридцять витязів на чолі зі своїм величним “ватагом морським”. Ох і суворі обличчя у цих хлопців! А що там? Краще сховатися, бо страшенний “чаклун несе богатиря”. Сподіваюся, що він не помітив мене. Що це? Якийсь дивний звук. Подивимося. Ага, все зрозуміло – це в темниці тужить царівна. Хотілося її заспокоїти, але поряд з нею сірий вовк. Хоч він і добрий, та все ж – тварина хижа, тому краще не підходити.

Що то за самохідний апарат суне? Зрозуміло, то Яга в ступі до Кощія на гостину бреде. Іди, іди, ти що не знаєш, який він скнара, все “над злотом чахне”?

Над усім цим дивним царством витає “руський дух”. Якось дуже швидко за­кінчилася моя подорож до Країни Казок. Та все ж мені є про що розповісти, бо таємниць у тій країні без ліку. А я там була і мед-пиво пила і дуже вдячна за це Олександру Сергійовичу. Завітайте і ви у ту казкову країну.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Калейдоскоп казкових образів у вступі до поеми О. Пушкіна “Руслан і Людмила”