Іван Вишенський – видатний український полеміст
Історична доба, в яку жив Іван Вишенський, була складною і суперечливою, а сама постать Івана Вишенського оповита легендами, багато чого з його життя залишається невідомим для нас і, зважаючи на прірву часу, яка розділяє нас із ним, вже таким і залишиться. Саме життя Івана Вишенського викликає багато питань. Він народився в невеличкому містечку Судова Вишня, але точна дата народження та історія дитинства і юнацьких років залишаються прихованими в глибині сторіч. Жив Вишенський у кількох містах, але приблизно у 30-35 років оселився в Греції на горі
За життя Іван Вишенський створив прекрасні послання та полемічні твори, серед яких “Викриття диявола-світодержця”, “Послання до усіх, в Лядській землі сущих”, “Послання до єпископів”, “Послання до князя Острозького”.
Суперечливою подією була відома нам Берестейська унія. Суперечливою насамперед тому, що роз’єднала громадських, культурних та політичних
У будь-якому разі, Іван Вишенський радикально виступив проти Берестейської унії… Він написав прекрасний полемічний твір “Послання до єпископів”, у якому висловив свої міркування щодо тих єпископів, які брали участь в укладанні унії. Важливо, що полеміст засуджує єпископів не тільки за ці дії, але й за сам спосіб їхнього життя, за їхнє моральне змізерніння, лицемірство та пиху. Тож залишимо питання позитивного чи негативного впливу Берестейської унії на становище України, бо навряд чи можна його розв’язки і в межах історичного трактату, не кажучи вже про шкільний твір, і звернемося до тих міркувань Івана Вишенського, які не викликають жодних сумнівів, бо стосуються суто людського, морально-етичного боку життя.
Так, Іван Вишенський засуджує єпископство за духовну зраду людей, ідеалів християнства. Він зображує несправедливу, проте, на жаль, реальну антитезу: єпископство, верхівка, і селяни, прості люди. Іван Вишенський не може без болю і обурення говорити про становище звичайних людей, які майже голодують, намагаючись дотягнути до наступного врожаю, тоді як панство розкошує. Хіба забули єпископи, які мали б бути проводирями звичайних людей, носіями моральних цінностей релігії, що Ісус заповідав допомагати вбогим та бідним, ділити з ними свої статки, тим більше, що матеріально тогочасне єпископство, за словами Івана Вишенського, не потерпало? На жаль, вони мали “нестатки” духовні: полеміст із болем наголошує, що люди, які виконують таку важливу роль у суспільстві, нехтують основними засадами чесного життя. Єпископи зневажливо ставляться до людей, до “мужиків”, не розуміючи, що коли вже й порівнювати людей, то тільки за їхніми душевними чеснотами, за чистотою серця, за благородством, щирістю та добротою. Тогочасне єпископство мало, чого повчитися у звичайних селян, які навіть в біді та нестатках залишалися людьми в найвищому розумінні цього прекрасного і благородного слова!
Іван Вишенський використовує у своїх творах красиву багату мову, що допомагає йому краще донести всі свої ідеї та міркування. Твори Івана Вишенського – довершений зразок давньої української літератури, повчальний зміст цих творів не втратив своєї актуальності і донині, адже справжні моральні цінності не зникають з плином часу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)