Ідея гармонії людини і природи (за драмою-феєрією Лесі Українки “Лісова пісня”)
Люди повинні пам’ятати, що природа – це не просто дім, в якому живемо, це те, що живе поруч з нами, можливо, не схожим на людське, але повнокровним життям.
Геніальна поетеса Леся Українка зрозуміла цю істину – і перед очима живими картинами постали чудові місячні ночі, лісові хащі, глибини прозорої води, лугові тумани. І вся ця лісова, водяна, польова сила прийшла до неї, щоб письменниця увіковічила її, дала безсмертя.
Як чудова мережка, заткана зірками на срібній основі, з’явилась “Лісова пісня” – твір, що викликав подив
Поява людини викликає тривогу серед мешканців лісу й озера. Русалка, почувши, що “тута мають хижу будувати”, висловлює свій гнів і погрожує:
Ой, ті люди
З-під стріх солом’яних! Я їх не зношу!
Водяник не підтримує Русалку, адже йдеться про дядька Лева, а він приятель лісових мешканців. Так позначається лінія: людина і природа, залежність їхніх взаємин від духовного світу людини, її характеру.
Русалка говорить про людей взагалі, а Водяник – конкретно про
Лісовик квапиться застерегти свою доню:
… минай людські стежки, дитино,
Бо там не ходить воля, – там жура
Тягар свій носить. Обминай їх, доню:
Раз тільки ступиш – і пропала воля!
Мавка щиро дивується:
Ну, як таки, щоб воля – та пропала?
Вдруге звучить мотив про волю і неволю, тепер уже в житті людському, і про неможливість знищення волі у вільному світі – в майбутьому, духовно багатому, прекрасному житті, за принципами якого живе Мавка.
Природа має чарівні властивості:
Спить озеро, спить ліс і очерет.
Верба рипіла все: “Засни, засни…”
І снилися мені все білі сни.
Таку прекрасну картину зимової казки-сну створює поетеса. Мавчині слова зачарували Лукаша. Заслухавшись, він з подивом вимовляє: “Як ти говориш…” А у відповідь чує захоплене: “Твоя сопілка має кращу мову. Заграй мені, а я поколишуся”. І, слухаючи мелодії Лукашевої сопілки, мимоволі озивається тихесенько на той самий голос:
Як солодко грає,
Як глибоко крає,
Розтинає білі груди,
Серденько виймає!
Картина розквіту природи символічна: так розквітає сама людина, одухотворена високою красою мистецтва. Саме тут, серед вільної природи, безпосередньо і невимушено розвиваються щирі взаємини Лукаша та Мавки. Природа оддячує своїх добрих, щирих дітей, які бережуть і примножують її щедроти.
Таким люблячим природу, як власний дім, у творі виступає досвідчений дядько Лев. Він із тих обдарованих буйною фантазією людей, які можуть впіймати казку вітру, землі, місяця, води, пташки, дерева, трав, а силою свого мудрого слова одухотворити добро, красу чи знешкодити зло; він із тих людей, які в лісі можуть “зустріти” Лісовика й Перелесника, Мавку й Русалку, Водяника, Потерчат і Куця.
Мудрість і сила людини – в єднанні з природою. Ця думка втілена теж в образі Мавки. Лісова красуня ненав’язливо підказувала, коли землю орати, коли сіяти, де і коли яке дерево використати для потреб господарства, тому “так, як сей рік”, коли жила в Лукаша Мавка, “хіба коли родило”. Вона ще й оселю прикрашає: “умаїла квітами попідвіконню – любо подивиться”. Отже, для Мавки робити – це творити “красиве і корисне”, розумно втручаючись у природу. Бо вона – це часточка землі, й духу животворящего. Саме такою вона покидає людський світ, але не таїть у собі зла:
Я обізвуся до них шелестом
Тихим вербової гілки, голосом
Ніжним тонкої сопілки,
Смутними росами з вітів моїх.
Символами рідної землі, її краси постають верба і сопілка. Образ верби проходить через увесь твір: верба, що брала Мавку на зиму у своє лоно; вербичка, якою стала Мавка після прокльонів Килини, а потім спалахнула ясним вогнем; вербиця, що виросте з легкого, пухкого попелу спаленої вербички. Наскрізним є й образ сопілки. Вона розбудила Мавку, покликала її до життя й любові; солодко грала, глибоко краяла душу. До майбутніх поколінь безсмертна Мавка обізветься теж “голосом ніжним тонкої сопілки”, мелодією, яку напровесні Лукаш “вигравав, мрії збираючи в гаю”, і яка її так вразила. Отже, інших вона теж будитиме від сну. Мистецтво й краса – вічні, вони завжди викликатимуть у людей добрі почуття.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)