Гоголівські традиції в “Собачому серці” і “Майстру й Маргариті” М. О. Булгакова

Гоголь Став основоположником ряду традицій у російській літературі, багато хто з яких згодом знайшли відбиття в добутках письменників другої половини XIX-XX століть. Характерні художній манері Гоголя риси можна побачити в повісті “Собаче серце” і в романі “Майстер і Маргарита” М. О. Булгакова.

Як у цих булгаковських добутках, так і в деяких повістях і оповіданнях Гоголя існують два світи – реальний і фантастичний. Вони паралельні, але можуть і перетинатися, взаємодіяти, що звичайно приводить до виникнення надприродних явищ у середовищі людей. Це видно в гоголівських “Вечорах на хуторі біля Диканьки”. Диканька й Петербург в оповіданні “Ніч перед Різдвом”, Київ в “Страшній помсті” цілком реальні, але поява чорта й чаклуна говорять про присутність потойбічних сил. Також і Москва в Булгакова – зовсім реальне місто, але в ньому є й нечиста сила в особі Воланда, Азазелло, Коровьєва й Бегемота.

Зображення Москви Булгаковим також сходить до гоголівських традицій. Москва в цілому – замкнутий світ, яким з’являється й місто в “Мертвих душах” або в “Ревізорі”, відособлений від країни й у той же час ототожнюються з нею. Жителі цього міста й Москви персоніфікують всі пороки, властиві людству.

Гоголівські традиції знайшли відбиття в романі Булгакова “Майстер і Маргарита” і при зображенні нечистої

сили. Її представники сприяють розкриттю характерів героїв. Так, завдяки чортові й відьмі Солосі в оповіданні Гоголя “Ніч перед Різдвом”, людські гріхи з’являються на поверхні. Голова, дяк, сам чорт – всі вони намагаються домогтися прихильності Солохи, опускаючись до лицемірства й обману. Це можна побачити в “Собачому серці” і “Майстру й Маргариті”, де Булгаков показує підлу душу Шарікова, пияцтво Стьопи Лиходєєва, боягузтво Римського, хабарництво Никанора Івановича, лицемірство, Варенухи. Воланд приходить у людський світ через дві тисячі років довідатися, чи змінилися чи люди ні. Виявляється, що ні. Фактично це демонструє Воланд, Азазелло й Бегемот на сеансі чорної магії. Але якщо в Гоголя нечиста сила може волати симпатії поряд з відразою (читачеві, як правило, подобається Солоха й Пацюк, але він негативно ставиться до чаклуна), те в Булгакова навіть Сатана підносить позитивно, з м’яким і добрим гумором описується кіт Бегемот, Коровьев, Азазелло. “Майстра й Маргариту” Булгакова з оповіданням Гоголя “Ніч перед Різдвом” ріднить ще те, що Маргарита робить фантастичну подорож на мітлі подібно тому, як разом із чортом летить у Петербург до цариці коваль Вакула.

Прийом гротеску, до якого прибігає Булгаков, іронія при зображенні суспільства Массоліту і його членів в “Майстру й Маргариті” або при передачі образів Шарікова й Швондера в “Собачому серці” також сходять до гоголівських традицій. Цими прийомами користується Гоголь, показуючи в “Мертвих душах” і в “Ревізорі” поміщиків і чиновників, чому треба Булгаков у своїх добутках, доводячи деякі сцени до абсурду. Гоголь став новатором у російській літературі. Його прийоми знайшли відбиття в добутках більше пізніх письменників як XIX, так і XX століття. Наступність гоголівських традицій можна простежити в казках Салтикова-Щедріна, у сатиричних оповіданнях Зощенко, у повістях і романах Булгакова.



Твір на тему мої роздуми над повістю.
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Гоголівські традиції в “Собачому серці” і “Майстру й Маргариті” М. О. Булгакова