Есе: “Я – майстер своєї справи”
Виховання може зробити багато чого…
В. Г. Бєлінський
Щоранку, ідучи в школу, я проходжу “дорогою вітань”, коли всі діти, зустрінуті мною, здороваються й посміхаються мені у відповідь. Я знаю, що в школі біля кабінету мене очікують уже вони, мої вихованці. Діти квапляться, перебиваючи один одного, розповісти про те, чому я не була свідком. Хочуть поділитися всім новим, що в них з’явилося, що їх спантеличилося
Виховання – процес, що починається з раннього дитинства, коли в душу дитини заставляються основні життєві принципи,
Уважаю, що класний керівник – сама необхідна людина для дитини в сучасній школі. У нього незвичайна місія в житті: не тільки керувати, направляти, але й виховувати. Його призначення – простежити за становленням особистості дитини, що входить у сучасний йому мир, виховати людини, здатного гідно зайняти своє місце вжизни.
Як класний керівник, упевнена, що необхідно широкий підхід до особистості дитини. Мені здається, що вкрай важливо розуміти
У сучасних умовах, на мій погляд, необхідно дійти до кожного учня, створити кожному умова для розвитку індивідуальних особливостей, сформувати в кожному потреба до самовираження. Кожна людина хоче бути значним, соціально самоствердитися, тому основним виховним завданням – уважаю реалізацію личностно – орієнтованого підходу до виховання. Мій педагогічний девіз: “Люби, твори, прощай!”. Я твердо вірю в силу виховання, що складається з дуже простих компонентів: любові до дітей, слова вчителя, сили особистого приклада, справедливості – основи довіри; здатності прощати дитини, доброти. Учитель – учень – єдина духовна спільність, а життєвий шлях дитини – шлях радості. Головне в моїй роботі – виховання учня як особистості. І в це поняття я вкладаю духовну обогащенность, широкий світогляд, ерудицію, високу моральність, товариськість, здатність впливати на рішення й діяльність колективу, не протиставляючи себе колективу
Із цією метою я звертаюся до тих загальнолюдським цінностям, які вироблялися століттями, протягом всієї історії людських цивілізацій
Людина. Сім’я. Батьківщина. Праця. Знання. Культура. Мир. Здоров’я. Земля. Ці поняття для мене – основа виховної роботи
Вихователь повинен бути професіоналом. Він повинен уміти ставити себе поруч із дитиною в діяльності, а не навпроти неї. Саме він повинен допомогти дитині зрозуміти себе й повірити у свої сили, створювати ситуації успіху
Я не можу бути байдужою людиною, тому що спілкуюся не із предметами, а із сьогоденням чудом природи – дітьми. І це чудо потрібно вигодувати теплотою свого серця, багатством душі. Чуже серце дитини не приемлет неправди, будь-яка щирість буде виявлена, і його внутрішній мир закриється від вихователя, що допустив помилку
Для того, щоб допомогти дитині, я визначила для себе основне правило – “Правило 7В”: “Упевненість. Успішність. Дивовижність. Переконливість. Поважність. Урівноваженість. Усмішливість”. Сподіваюся, що веселка почуттів, освітивши душу, зігріє серце дитини, направить його на шлях пізнання себе
Головне завдання бачу в тім, щоб достукатися до самих таємних куточків дитячій душі, допомогти кожному повірити всебя.
Твердо дотримуюся заповідей вихователя:
– не виховувати в поганому настрої (“спокій, тільки спокій”);
– визначити, чого хочеш для дитини, довідатися, що він думає із цього приводу;
– надати можливу самостійність;
– не підказувати готового рішення, а показувати можливі шляхи до нього;
– не пропустити перший успіх дитини;
– робити своєчасні зауваження;
– оцінювати вчинок, а не особистість
И в висновок хочу згадати чудові слова Демокрита: “Виховання дітей – ризикована справа. Тому що у випадку удачі останнє придбано ценою великої праці й турботи, у випадку ж невдачі горі незрівнянно ні з яким іншої”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)