Висвітлення проблеми багатства і бідності в драмі Г. Ібсена “Ляльковий дім”
Однією з важливих проблем драми Г. Ібсена “Ляльковий дім” є проблема багатства і бідності. Але ця проблема є важливою лише в ключі іншої, не менш важливої і значущої. Багатство – це, в першу чергу, влада, яка надає особистості більше можливостей реалізуватися у житті. Від того, якими моральними принципами послуговується особистість, залежать її вчинки, ставлення до людей. Проте не можна сказати, що бідна людина позбавлена можливості бути особистістю та реалізовувати свої потреби та природні нахили. Ф. Шпільгаген писав: “В мені живе
Чому п’єса має назву “Ляльковий дім”? Для з’ясування цього питання не зайвим було б ще раз нагадати, хто така людина і що таке лялька.
Отже, людина – це “суспільна істота, що має свідомість,
Нора називає себе постійно лялькою, хоча їй хочеться бути завжди людиною. У її житті було два чоловіки, яких вона любила і, навіть, боготворила – батько і чоловік. У скрутну хвилину життя перед
Норою постав вибір: вона повинна була врятувати чоловіка від смерті. Для цього вона звертається до лихваря Крогстада. Вона повинна, незважаючи на різні обставини знайти гроші, умовити чоловіка поїхати на курорт. Від цього залежить щастя Нори, її чоловіка, її дітей – її родини.
Батько допомогти в даному випадку не спроможний, він сам помирає від невиліковної хвороби. Нора сфальсифікувала підпис, Крогстад задоволений, гроші отримані – усі врятовані.
Подальше розгортання дій нагадує реальне життя. Правда проривається і, здавалося б, у найщасливіший момент. Торвальд стає директором Акціонерного банку – через три місяці вони будуть жити по-іншому. Буде багато грошей, які подарують зовсім інше життя. Сама Нора вже дуже скоро повинна виплатити борг. А тут, як на гріх, з’являється подруга дитинства Фру Лінне.
Як ми дізнаємося, у житті Фру Лінне була неприємна історія. Так склалися обставини, що її родина потребувала захисту – і жінка виступила рятівником, нехтуючи власними почуттями й бажаннями. Вона одружилася з чоловіком, якого не кохала, заради грошей. Тепер чоловік помер, маленькі колись брати виросли. Допомагати не було кому.
Фру Лінне відчувала себе дуже самотньо – те, заради чого вона колись пожертвувала своїм життям та щастям, зникло. Тепер у неї залишилося величезне бажання просто працювати. І це було неприємним: мети немає, але заради життя треба борсатися, боротися. У той же час Нора розповідає, яка вона щаслива: вона має чоловіка, який отримав нещодавно підвищення, у неї троє прекрасних дітей, яким вона віддає всі сили. Здається, що в даному випадку, Нора знаходиться дуже далеко від прірви на відміну від фру Лінне. Але насправді життя Нори – це ляльковий театр; родина Нори – це ляльковий будиночок.
Насправді вона не має права бути людиною, особистістю. Вона нерозумна пташка, яку можна примусити цвірінькати тоді і так, як це потрібно хазяїнові. Вона лялька, а чоловік, як раніше батько, лялькар, який смикає свою жертву за мотузки, а вона покірливо танцює.
До того часу, поки біда не торкнулася родини, Нора навіть не усвідомлювала свого стану приреченого у родині. Лихвар Крогстад став її катом та, одночасно, рятівником. Він починає шантажувати Нору тим, що, по-перше, за спиною чоловіка вона робила якісь необдумані кроки, а, по-друге, сфальсифікувала підпис. Сам Крогстад теж нещасна людина. Він змушений боротися, боротися за свою честь, за життя своїх маленьких дітей. Замкнене коло. Кожен відборює свої права, і, свідомо чи несвідомо, підводить іншого до краю провалля.
Нора ще сподівається, що в її житті буде диво. Яке диво? Вона сподівалася, що її улюблений чоловік стане на захист її честі та гідності. А він в першу чергу думає про себе. Він звинувачує Нору, але ці звинувачення якісь невпевнені. У чому він може звинувачувати нещасну жінку, яка хотіла лише одного – врятувати його від неминучої смерті? Оце і стало дивом Нори.
Дивом прозріння: “Торвальде, в ту хвилину я зрозуміла, що я всі ці вісім років жила з чужим чоловіком і прижила з ним трьох дітей… О-о, не можу навіть згадувати про це. Так би й розірвала себе на шматки”.
Для сімейного щасливого життя потрібні любов, добро, співчуття, чесніть, довіра, взаєморозуміння. Нора почала розуміти, чого їй бракує – стати людиною, яку б поважали як особистість, любили по-справжньому, їй належать такі слова: “Хочу скинути маскарадний костюм”; “Я не можу більше заспокоїтись на тому, що говорить більшість і що пишуть у книгах. Я маю сама подумати про ці речі і спробувати розібратись в них”; “Мені треба з’ясувати, хто має слушність – суспільство чи я”.
Немає готового рецепту щастя. Шлях до нього довгий і тернистий. Але, ідучи тим шляхом, не треба втрачати надію. Життя – це завжди вибір. Через страждання та прозріння Нора очищується. Вона перестає бути безпорадною лялькою і нещадно розриває мотузки, які, здавалося б, надійно прив’язували її до ката. Нора здатна на самопожертву. Вона добра, розумна, сильна жінка, яка здатна сприймати реальність. Звісно, що можна поставити під сумнів, яким саме шляхом вона бажає врятуватися, але… Головний вибір вона вже зробила.
Незважаючи на те, що жанрове визначення п’єси – драма, а фінал звучить досить трагічно, незважаючи на все це, залишається надія, що все у житті Нори закінчиться щасливо. Вона гідно подолає всі випробування долі. Хочеться згадати слова ще однієї великої людини, А. Чехова: “Якщо хочеш бути оптимістом і зрозуміти життя, то перестань вірити тому, що кажуть і пишуть, а сам спостерігай і намагайся зрозуміти”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)