У чому полягає новаторство драматургії Генріка Ібсена?

Видатний норвезький письменник ХІХ ст., славетний реформатор театру Генрік Ібсен у своїх творах ставив питання, які хвилювали його сучасників. Ібсен радикально реформує традиційну драматургію. Він використовує аналітичну композицію. В ній важливу роль відіграє таємниця, події, що відбувалися задовго до тих, що розгортаються на сцені. Але саме вони спричинили ситуації, в яких опинилися герої.

Ця композиція була відома ще в Стародавній Греції і використовувалась, щоб створити сюжетне напруження. Аналітичність у Ібсена не так сюжетна, як

інтелектуальна. Розв’язка розкриває внутрішню суть усіх подій. Тому така композиція вимагала внутрішнього розвитку героя, Відкриття таємниці змінює героїв. І ці зміни стають вирішальними в розвитку сюжету.

Наприклад, у п’єсі «Ляльковий дім» розчарування Нори у своєму шлюбі, усвідомлення необхідності почати нове життя, щоб стати повноцінною особистістю, підготовлене розвитком дії. Обставини збігаються не випадково, а саме осмислення всього, що сталося, вирішує конфлікти. Розв’язкою драми є бесіда між Норою і Торвальдом – перша за все їхнє подружнє життя. І дружина, і чоловік постають у цій розмові по-новому –

і саме цей новий погляд надає такого драматичного звучання заключній сцені «Лялькового дому».

Героям Ібсена властиві всі людські пристрасті. Цим Ібсен відрізняється від багатьох письменників кінця XIX сторіччя, які не вірили в можливості людського розуму. У п’єсах Ібсена саме розум, здатність осмислити дійсність дають герою можливість змінити свою долю. А коли людина не знаходить у собі сили перетворити думку в діло, вона жорстоко розплачується за це, «Ляльковий дім», в якому живуть Хельмер і Нора, зруйнувався, тому що герой не зміг піднестися над власним егоїзмом, не зміг подолати забобони суспільства.

Новаторство Ібсена полягає в тому, що драматург розкрив можливість аналітичної композиції, наповнив п новим змістом. Важливу роль відігравала в цьому мова автора. Кожна фраза в тексті – надзвичайно важлива. Інколи герої говорять більше, ніж завжди. Але цей потік слів приховує їхню внутрішню занепокоєність, напруження. Ібсен використовує також багатозначні слова. Треба уважно вслухатися в кожне слово, бо з кожною фразою напруження зростає.






Чи варто скаржитись на долю.
У чому полягає новаторство драматургії Генріка Ібсена?