На своєму ювілеї 1898 року Іван Франко говорив: «Як мужицький син, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почувався зобов’язаним віддати працю свого життя людям». Промовистим свідченням правдивості цих слів є вся творчість письменника і, зокрема,
Здобувши освіту, Рафалович стає адвокатом у глухому провінційному місті, в якому «у однім кінці чхнеш, у другім чути». Юнак вважав своїм обов’язком віддати всі сили боротьбі за кращу долю свого поневоленого народу. Як і
Іскра бориславського полум’я жевріла в душі Івана Франка ще з дитинства. У батьковій кузні малий Івась чув розповіді селян, які приходили до батька-коваля, про лиходійство бориславських фабрикантів, про страшні події на нафтових промислах. Згодом
Івана Франка завжди цікавило історичне минуле українського народу. Ним написано немало творів на історичні теми. Та повість «Захар Беркут» стала однією з найцікавіших і найяскравіших сторінок в освітленні нашого славного минулого. Розмірковуючи над подіями
З невимовного болю Франкової душі постала збірка «Зів’яле листя». А тому й пісні в ній – «то голосні ридання», «підстрелені пташки», зойки враженого серця. Під тягарем життєвих обставин поет втомився, знесилився, почувався «зраненим звіром»,
Франко виступав у всіх літературних жанрах – поезії, прозі, драматургії. Був чудовим перекладачем, критиком, істориком літератури. Він збагатив науку цінними літературознавчими та критичними працями, дослідженнями в галузі народної творчості та етнографії. Після Шевченка найполум’янішим
Іван Франко всім своїм життям засвідчив, що любов до Батьківщини має проявлятися не у порожніх балачках, а в щоденній ненастанній праці. Таким був наш геній, таким є і головний герой його найкращої повісті –
Що знаємо ми про його боріння, про його злидні, нещастя в особистому житті? У біографії митця було багато фактів, «незручних» як для радянських, так і для зарубіжних франкознавців. Тож не дивина, що деякі «білі
Кожен народ має душу. Народна душа – це співці слова і духу народного. Одним із них є Іван Якович Франко. У поемі «Мойсей» він висвітлює проблему відносин між вождем і народом. Вождь і народ
Іноді буває так, що людські стежки перехрещуються задля великих, корисних народові справ. Саме про це, як на мене, йдеться в повісті Івана Франка «Перехресні стежки». Ця повість є свідченням того, що Франко добре знав