Твір-відгук на прочитаний роман Дж. Селінджера “Над прірвою у житі”

Творчість відомого американського письменника Джерома Девіда Селінджера відома більшості наших співвітчизників. Одним з найцікавіших його творів вважається роман “Над прірвою у житі”, в українському перекладі назва якого звучить як “Ловець у житті”, в якому автор проводить тонкий аналіз духовного світу людини та її місця у сучасному суспільстві. Цей твір, у якому письменник використовує форму оповіді, яка допомагає читачам добре зрозуміти душевний стан головного персонажу, заслуговує на центральне місце у творчості Дж. Селінджера.

За

сюжетом роману сімнадцятирічний хлопець за ім’ям Холден Колфілд розповідає читачам про найбільш видатні події у своєму житті. Перш за все, хлопець переймається тим, що його виключають вже з третьої по рахунку школи і з цього приводу його чекає досить нерадісне побачення з батьками. По-друге, хлопець не витримує іспиту і як капітан шкільної команди з фехтування, бо забуває свою форму у метро, не може виступити на змаганнях та підводить тим самим свою школу. І по-третє, Колден ніяк не може знайти порозуміння зі своїми товаришами і знайти своє місце у житті ровесників. Його поведінка інколи буває просто жахливою
– він уразливий і в той же час грубий, а по відношенні до інших він поводиться зарозуміло і з насмішкою.

Стан юнака і його зухвалу поведінку добре бачать і вчителі, і батьки, і товариші. Але нікому не приходить в голову замислитися над тим, в чому криється причина такої поведінки Холдена, нікому не спадає на думку спробувати заглянути хлопцеві в душу. Особисто я вже з перших сторінок побачив надзвичайно самотнього, повністю наданого собі хлопця, в душі якого безлад і боротьба. Незважаючи на те, що у Холдена є достатньо пристойні батьки і вони дуже люблять свого сина, зрозуміти його вони не можуть, та й не дуже до цього прагнуть. Батьки вважають, що від них достатньо зробити так, щоб діти не голодували, були добре одягнені і отримали гарну освіту. Саме цьому батьки Холдена і присвятили усе своє життя. Але я вважаю, що цього не достатньо і зовсім не це важливо для юнака у досить складний період формування його характеру, його поведінки і поглядів на оточуючий його світ.

Головному герою роману Дж. Селінджера, незважаючи на його юний вік, вдалося відчути усю порочність і нехтування моральними нормами американського суспільства середини минулого століття. Його дуже пригнічує атмосфера недовіри і обману між людьми, тому Холден і протестує усіма силами проти показухи і брехні, які постійно його оточують. В самотній боротьбі проти пороків суспільства хлопцеві дуже важко, він страждає від того, що не може жити за законами справедливості, що всі його прагнення приречені на невдачу. Колфілд хоче добре вчитися, щоб потім отримати гарну роботу і заробляти купу грошей, але з навчанням у нього нічого не виходить. Він прагне в майбутньому зробити кар’єру на Медісон-авеню, їздити туди на автобусі чи власному авто, спілкуватися зі своїми колегами, грати усі вечори на проліт у бридж, ходити в кіно та розважатися в своє задоволення. Але Холден бачить, що подібне життя забезпечених американців беззмістовне і безглузде, тому він ніяк не може його прийняти.

Навіть у відповіді хлопця на запитання, ким би він хотів стати, відчувається його незвичайна самотність, його нерозуміння свого призначення у житті. Він каже: “Розумієте, я собі уявив, як маленькі дітлахи грають увечері у величезному полі, у житі. Тисячі малюків і довкола – жодної людини, жодного дорослого, окрім мене. А я стою на самому краю обриву, над прірвою, розумієте? І моя справа – ловити дітлахів, щоб вони не зірвалися в прірву”. Хлопець, не віддаючи собі звіт, прагне боротися за чистоту душ та рятувати людей від поглинаючих їх пороків. А найбільш за все юнак боїться стати таким же, як і дорослі, що його оточують, боїться стати пристосуванцем і навчитися сприймати навколишню брехню як даність.

Кілька днів після втечі, які Холден провів разом з Пенсі у Нью-Йорку, відіграли надзвичайну роль у формуванні його поглядів на життя і його характеру. Зіткнувшись з насильством та іншими, найбруднішими і наймерзеннішими сторонами життя суспільства, хлопець став ще жорсткішим до інших. Але поряд з цим, він зустрівся і з багатьма чуйними і добрими людьми, спілкування з якими зробило юнака більш розважливим і терпимим до оточуючих. І якщо до цього Холден мав єдине прагнення – просто бігти від людей, куди очі дивляться, то після Нью-Йорку він зрозумів, що від проблем біжать лише слабкі, а він не має права бути слабким і повинен продовжувати боротьбу з пороками, які наскрізь просочили американське суспільство.

На жаль, Холден так і не знайшов людей, спроможних його зрозуміти. Дорослі, спостерігаючи за поведінкою та вчинками Холдена, зробили для себе інші висновки про хлопця та знайшли найлегший спосіб його позбутися – відправили у санаторій для лікування нервових хвороб. Та на мій погляд, якщо хто і був хворий душевно, так це саме ті, хто відправив хлопця на лікування, ті, хто оточував його і ніяк не міг зрозуміти, ті, хто були типовими представниками тогочасного американського суспільства, яке загрузло в лицемірстві та брехні.

У своєму романі “Над прірвою у житі” Дж. Селінджер робить досить нерадісний висновок про те, що молодь Сполучених Штатів знаходиться на вузькій стежинці між двома прірвами. З одного боку – це життя за законами добра і справедливості, а з іншого – бездонна прірва зла та лицемірства. І на цій стежині стоїть Холден, один з небагатьох, хто не дає американському суспільству впасти у прірву пороку та аморальності.

Особисто на мене роман “Над прірвою у житі” справив надзвичайно велике враження, бо ідеї та прагнення його головного героя Холдена Колфілда мені добре зрозумілі. Я, так, як і він, вважаю, що справжня людина не може жити в атмосфері самовдоволення, лицемірства і аморальності, не може ставитися з байдужістю до пороків та миритися з ними.






Наша дума наша пiсня.
Твір-відгук на прочитаний роман Дж. Селінджера “Над прірвою у житі”