Своєрідність композиції роману Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
І. Роман з оригінальною композицією. (Слушно зауважив О. і. Білецький, дослідник творчості Панаса Мирного, що композиція твору “схожа на будинок і багатьма прибудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом”. Це пов’язано, зокрема, з тим, що спочатку твір був повістю під назвою “Чіпка”, яка потім була перероблена братом, письменником І. Біликом. Цей співавтор написав низку розділів, змінив структуру твору, переробив певні епізоди й поліпшив стиль.)
ІІ Композиція твору як засіб висловлення головної думки. (Кількість
1. Принцип побудови. (Це ретроспективний принцип, який надає можливості широких зіставлень і узагальнень. Ретроспективний принцип робить зображення подій масштабним і у часі, і у просторі. (Ретроспектива – звернення до минулого).
2. Значення другої частини. (Друга частина є екскурсом у далеке минуле – до історії села Піски, Авторам знадобився півторастолітній
3. Сюжетні лінії роману. (Роман має основну та другорядні сюжетні лінії. Головна сюжетна лінія пов’язана з розгортанням долі селянина-бунтаря Чіпки Вареника. Другорядні – це лінії Грицька, Христі, родини Гудзів, Мотрі, а також Лушні, Матні, Пацюка, Пороха. У третій і четвертій частинах усі ці сюжетні лінії сплітаються, показуючи багатогранність зв’язків і взаємовпливів головного героя з іншими. їх суперечливість і неоднозначність відбивається на психіці головного героя і зумовлює його вчинки та спосіб мислення. На перший план у романі висунуто саме ті образи, які демонструють характерні тенденції суспільного розвитку. Саме це дає змогу зрозуміти настрої епохи, її суть.)
4. Елементи символіки у романі. (Вже сама назва роману – перефразований вислів з біблійної “Книги Іова”, який спочатку виконував роль епіграфа до роману, вказувала на головний символ. Воли – алегоричний образ знедоленого селянства. Віл – узагальнений образ філософського наповнення, адже віл – це й покірність, і сила, зручна у хазяйстві. Отакою силою й був народ. Цей образ-символ – ключ до прочитання головної ідеї твору – українці в ярмі. Про це свідчать і деталі.)
5. Художні засоби. (Передусім це виразний пейзаж, завжди гармонійний і психологічним станом героїв (ліричний пейзаж – фон зустрічі Чіпки з Галею, дощова погода – тло роздумів Чіпки про таємницю бачка, вогненна заграва від запаленого хутора – супутник Мотрі, котра йде до волості заявити на сина та його банду). Дуже виразною є мова. Не лише індивідуалізована мова героїв, а й мова як засіб характеристики націонаїьно-сусгіільних явищ (денаціоналізація і деморалізація через військо шляхом русифікм ції – додавання – ов до прізвища, як у батька Чіпки – Хрущов, а не Хруиі Після цього, зрікшись і прізвища батьків, людина втрачала зв’язок з три диціями і мораллю своїх предків. Так сталося і з Максимом Гудзем (розді ї з виразною назвою “У москалях”). Виразна у мовному відношенні і психологічно точна картина приїзду генеральші до пісків і протистояння селян, козаків і московського панства. Характеристика пані Польської українції дуже виразна: “Мазепи! обливанці… а не люди!”.)
ІІІ. Розкриття ідеї – наслідок композиції. (Зважаючи на все сказане, а також н:і те, шо за радянських часів ота сама “незручна” друга частина бачила світ лише двічі – у 1968 та 1989 роках, можна дійти висновків про ідею твору. Ця ідей полягає в усвідомленні того, як деградує у неволі бездержавний народ, як ги нуть у болоті спотвореного неволею суспільства кращі представники народу, розтрачуючи сили на карні злочини.)
(1 votes, average: 5,00 out of 5)