Глави 1, 2 – Том! Немає відповіді. – Том! Немає відповіді. – Дивно, куди міг подітися цей хлопчисько! Тім, де ти? Це старенька тітка Полли кличе бешкетника, що залишився на її піклуванні, Тома. Пустун
Оповідання ведеться від першої особи, герой-оповідач виражає своє відношення до людей, їхньому поводженню й учинкам. Опис природи передає настрій героя. Автор використовує порівняльну портретну характеристику героїв. З оповідання ми довідаємося про важке дитинство героя,
Російський письменник, драматург, есеїст, критик, журналіст Булгаков народився в Києві на Андріївському узвозі, № 13 – тепер тут знаходиться літературний музей його імені. Любов до літератури була з дитинства, будинки ставили вистави, писали вірші,
Троянська війна була затіяна богами для того, щоб скінчився час героїв і наступив нинішній, людський, залізний вік. Хто не загинув у стін Трої, той повинен загинути по дорозі назад. Більшість уцілілих грецьких вождів поплили
У перший понеділок квітня 1625 р. населення містечка Менг у передмістя Парижа здавалося схвильованим так, немов гугеноти здумали перетворити його в другу міцність Ла-Рошель; у Менг в’їхав парубок вісімнадцяти років нарижем мерині без хвоста.
Хлопчик пішов у п’ятий клас у сорок восьмому році. Правильней сказати, поїхав: у них у селі була тільки початкова школа, тому його відправили вчитися далі в райцентр. Голод у той рік ще не відступив,
Проходячи по пустелі, Маленький принц наткнувся на квітку, який насилу згадав, що бачив людей дуже давно. Квітка вважає, що людям нелегко ходити: вони без коренів і їх “жене вітром”. Малюк виліз на гору, звідки
У вступному нарисі до роману повествуется про рідне місто автора – Сейлеме, про його предків – пуританах-фанатиках, про роботу в сейлемской митниці й про людей, з якими йому довелося там зштовхнутися. “Ні парадний, ні
Дон Аббондио, священик маленької деревеньки, розташованої в тій частині озера Комо, де воно загортає до півдня між двох гірських кряжів і все порізано виступами й затоками, на заході дня 7 листопада 1628 р. вертається
“У деякому царстві, у деякій державі жив-був поміщик, жив і на світло глядючи радувався. Усього в нього було досить: і селян, і хліба, і худоби, і землі, і садів. І був той поміщик дурний,