Повість “Тіні забутих предків” належить до золотого фонду нашої класики. Це – лебедина пісня М. Коцюбинського, зелена казка гуцульських гір, у якій він вознісся на верховину слова. І свого, й українського, і загалом –
Історія народної вишивки в Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг ще давніх скіфів. Художнє оздоблення полотна – традиція українського народу. Дослідники з’ясували – ще до виникнення
Суперечки навколо спадщини Гоголя, що не припиняються дотепер, строкатість оцінок, властива концепціям творчості письменника (від натуралізму до сюрреалізму й екзистенціалізму),- красномовне свідчення актуальності художньої й філософської спадщини письменника. Гострі дискусії викликає також питання про
Війна – страшне слово. Вона несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю чоловіків, які зі зброєю в руках пішли на фронт, а також на долю дітей, жінок, старих, що залишилися в окупації,
Неможливо ні з чим порівняти той страшний голодомор 1933 року. Він був зроблений штучно, щоб знищити більшість українців, які славилися своїм волелюбством і не хотіли миритися з новим порядком володарювання. Щоб ніколи ми не
Жанр послання був одним із улюблених у творчості Шевченка. “Дружнєє посланіє” землякам було написано в червні 1845 року у В’юниші. Подорожі Кобзари І Україною впродовж трьох років дали йому можливість познайомитися з українськими інтелігентами,
Назва першого роману, написаного Достоєвським після каторги – “Принижен і ображені” (1886), повинне було нагадати читачам про “Бідних людей”. Тут також на першому плані зображення протиріч великого міста, ясно звучить моральний протест проти гноблення
Колись ми починаємо замислюватися над важким філософським запитанням: а що ж найстрашніше для людини як особистості? І раптом, перебравши всі людські жахливі події: і старіння, і хвороби, і бідність, і втрати, і зради –
Оповідач – “я” письменника, багато в чому схоже з ліричним героєм в поезії Бунина. “Антонівські яблука” – символ Росії, що відходить в минуле, подібний до чехівського “Вишневого саду” : “Пам’ятаю великий, увесь золотий сад,
Непоправний ідеаліст і романтик, Платонов вірив в “життєву творчість добра”, в “мир і світло”, що зберігаються в людській душі, узорю прогресу, що займається на обрії історії “, людства”. Письменник реаліст, Платонов бачив причини, що