Інколи, живучи між людей, ми не знаходимо такої втіхи і відради, такої моральної насолоди, яку дає нам природа. Природа – каша колиска, вона дарує нам можливість жити. Тому наш святий обов’язок – любити її,
Вірш починається скорботою, безвихідністю, нічого не можна змінити, нічим не можна допомогти, Убитий!… до чого тепер риданья, Скорбота поступово переростає в гнів, а потім знову вертається сум, горе від втрати. В епіграфі поет вимагає
Т. Г. Шевченко виховувався у сільській родині і ще в дитинстві чув про славні козацькі часи з уст свого діда Івана. І хоч не завжди народні легенди і перекази відповідали історичній правді, вони виховали
М. В. Гоголь “Зачароване місце” План переказу 1. Рудий Панько згадує історію зі свого дитинства. 2. Дід іде на баштан (на баштан) з онуками ганяти горобців і сорок. 3. Приїзд чумаків (селян, що займалися
Світанок. Жнива. Разом із сонцем підіймаються люди. Рано на селі починається праця, та не просто так починається, а з піснею. Бо, співаючи, легше працювати, це відомо всім. Та ось скінчилася робота. Відпочивають – і
В. М. Шукшин став продовжувачем кращих традицій класичної російської літератури. Він завжди вважав, що головне в житті російської інтелігенції – прагнення допомогти людям. І він намагається насамперед допомогти людям знайти правду, зберегти щирі духовні
Людина народжується для щастя. Та не судилося щастя Чіпці, головному героєві роману Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Доля була жорстокою до Чіпки від самого народження, хоч з нього “дитина… вийшла –
Схід – сторона світу, з якої сонце починає свій хід над землею; сторона, з якої приходить темрява. Землі Сходу принесли у світову скарбницю глибоку мудрість, відчуття ритмів всесвіту (пам’ятаєте, “пустеля – це піщинка. А
Людина повинна бути добрим і мудрим господарем природи (за твором Л. Смілянсьного “Лідер”) Леонід Смілянський розповідає нам дивовижну історію про справжню дружбу між птахом і людиною. А почалося все із того, як хлопчик Степанко
Скарби рідної мови Народ, держава, мова – це поняття нероздільні. Без мови немає народу, і, навпаки, без народу не існує мови. Наша рідна українська мова – це мова Тараса Шевченка й Івана Франка, Лесі