Багато чорних сторінок знаходимо в історії українського народу. Не тільки славу здобували наші пращури, а й поразки. Але найганебнішою завжди вважалася зрада вітчизні і рідному народові заради власної користі. Трагічність історії нашої країни зумовлена
П. А. Грабовський – людина, яка стала символом нездоланності людського духу, взірцем відданості ідеалам щастя, справедливості і свободи. Через все життя, сповнене трагедії, приниження, він проніс світлу любов до рідної землі, до України, до
Муза Далеких Мандрівок тепер пробуджується не із закликом простору або часу, а самозаглибленням, “вогнедишною бесідою”, “утихомиренням втомленої плоті”. Тим суворіше розвінчується минула короткозорість: “Ми ніколи не розуміли Того, що коштувало зрозуміти” “И колишній темний
Відомий український поет Василь Симоненко писав: Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Богдан Лепкий теж був упевнений, що не можна вибирати матір, вітчизну, рідний край. Та людям інколи доводиться
Блакитна панна Своєрідна побудова вірша передбачає використання тавтології як основного художнього засобу. Має крилами Весна Запашна, Лине вся в прозорих шатах, У серпанках і блаватах… Сяє усміхом примар Попелястих, пелехатих. З-поза хмар, Попелястих, пелехатих.
У застосуванні контрасту О. Кобилянська не йде шляхом найменшого опору, а намагається однаково чітко висвітлити обидві сторони. Внаслідок цього люди, що оточують Наталку, не зливаються в сіру одноманітну масу. Образ кожного з сім’ї Івановичів,
Що є в ній тією “пружиною”, що рухає діями, переживаннями й міркуваннями героїв? На перший погляд у добутку дане чітке розміщення соціальних сил у російському суспільстві рубежу XІX-XX століть і позначена боротьба між ними:
Михайло Коцюбинський – один з найвидатніших українських письменників дожовтневого періоду. Він написав багато чудових творів, але повість У центрі твору історія людської душі з її драмами і катастрофами, людського духу, який, наче туман, піднімається
Війна – це більше лихо для будь-якої людини. Так було за всіх часів. Це загальне лихо, що споює народ у єдине ціле. У такі часи люди забували про свої особисті проблеми й образи, поєднувалися
Контраст шкільної ілюзії та воєнної дійсності (за оповіданням Генріха Белля “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…”) Жодна війна в історії людства не зачіпала стількох людей, не зламувала стількох долей, як Друга світова. На її