Будинок, де “живуть” книжки, – це бібліотека. Без бібліотеки не можна уявити собі міста чи країни. Бібліотека є сховищем знань, вона притягує до себе людей і не розчаровує. Книжки, які зберігаються у бібліотеках, збиралися
“Остав Вишня. Хто він для нас? Країна веселої мудрості. Слава України, її невмирущі усмішка”, – так писав про видатного українського гумориста О. Гончар. Традиції гумору в Україні давні, ще із запорозьких козацьких часів. У
Леонід Іванович Глібов почав писати байки ще коли навчався в гімназії. Він розумів, що в них можна висловити все те, що говорити одверто було заборонено. Байка “Лисиця-жалібниця” була написана у 1891 році. У ній
Росте береза під вікном (опис берези). Ми живемо в невеликій квартирі п’ятиповерхового будинку. Наші сусіди разом влаштували під вікнами будинку палісадник. З балкона нашої квартири (а ми мешкаємо на другому поверсі) я можу дотягнутися
Сьогодні слава Тараса Шевченка росте з дня в день, а вдячність земляків стає безприкладною. Жоден народ не згадує своїх великих синів так сердечно, як українці Шевченка. У своїх творах Кобзар, ніби в чистому дзеркалі,
М. Г. Чернишевський писав свій роман “Що робити?”, будучи ув’язненим у Петропавловській фортеці. У цьому романі він писав про “нових людей”, які тільки що з’явилися в країні. У романі “Що робити?”, у всій його
Комедія О. С. Грибоєдова “Горе від розуму” зіграла визначну роль у справі суспільно-політичного і морального виховання декількох поколінь російських людей. Вона озброїла їх на боротьбу з насильством і сваволею, підлістю і неуцтвом в ім’я
Драму “Сто тисяч” написано із використанням власне українського побуту, Критських тогочасних реалій. За формою, за художнім твором – це такий локальній твір, в якому описане окреме життя окремої людини в обмеженій історичній добі. Але
П’ятикласники взяли шефство над ветеранами Великої Вітчизняної війни, їх залишилося уже зовсім мало. Ці старенькі воїни колишніх битв зараз мають особливу потребу в турботливому ставленні до себе, в постійному піклуванні, бо уже ні ноги
Роман Пушкіна “Євгеній Онєгін!” – це енциклопедія російського життя 19-го століття. Роман є реалістичним. У ньому лаконічно, але виключно влучно показані різні верстви населення Російської імперії тих часів. Типовими представниками провінцийних поміщиків, мало освічених,