Пушкін – свій для всіх епох Все в мире покроется пылью забвенья, Лишь двое не знают ни смерти, ни тленья: Лишь дело героя да речь мудреца Проходят столетья, не зная конца. Фірдоусі Поезія Пушкіна
Василь Биков – автор багатьох книг про Велику Вітчизняну війну. Він сам був учасником війни у вісімнадцять років. Було військове училище, був фронт. Спочатку піхота, потім винищувальна протитанкова артилерія. Подібно Василю Тьоркіну з поеми
Тема призначення поета й поезії в російській літературі не нова. Їй віддали данина Державін і Карамзин, Пушкін і Лєрмонтов, Некрасов і Блок, Маяковський і Вознесенськ. Вірш Андрія Вознесенська “Розмова епіграфом” – це пряме продовження
Тематична спорідненість збірки “Зів’яле листя” та повісті “Перехресні стежки” Івана Франка Загальновідомо, що будь-який мистецький твір набуває особливого значення, коли він має на собі відбиток авторської біографії. Завдяки цій особливості постать автора стає ближчою
Скільки прекрасних почуттів на землі! Але найдорожче і найбільш піднесене – це, безсумнівно, кохання! Кожний поет і письменник для того і пише свої твори, щоб розкрити людям очі на те, чого вони не бачать
Розміщено від Tvіr в Вторник 25 мая Місяць, сонце, зорі – вони для старого його далекі друзі, любі брати й сестри. Вони – як люди: і відпочивають так, як люди, просто сплять. Сантьяго залишився
Микромегас – ім’я походить із зчленування двох грецьких слів і переводиться як “маловеликий” – житель Сіріуса, який подорожує у супроводі секретаря Академії Сатурну з однієї планети на іншу. На Землі він знаходить нечисленну цивілізацію,
Коли читаєш новели В. Стефаника, важко уявити, що йому належать ось такі слова: “Я оптиміст… коли я найшов у ваших душах такі слова, що можуть гриміти, як грім, і світити, як зорі – то
Щоб зрозуміти творчість письменника, неможливо не звернутися до фактів його біографії. Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1893 року в шахтарській “хатині, бідній і чужій” на Донбасі. Батько – робітник, часто перевозив сім’ю з
Образ Петербурга, створений у російській літературі, вражає своєю похмурою красою, державною величчю, але й “європейською” холодністю, байдужістю. Таким Петербург бачив Пушкін, створюючи поему “Мідний вершник”, повість “Станційний доглядач”. Гоголь підкреслював все неймовірне, фантастичне в